Аналіз оди шиллера "до радості". очеень нужно, ))

"ода до радості" — ода, написана фрідріхом шиллєром для

дрезденської масонської ложі, у якій звеличується єдність усіх людей.

рік написання — 1785. тема — заклик в пісні людям об»єднатися. ідея —  возвеличення єдності усіх людей. ода «до радості» стала гімном європейського союзу, тому що вона містить заклик до світового суспільства стати єдиним, зрозуміти, що ми всі рівні і підкорюємся богу.

риторичні звертання: радосте, небесна іскро! обнімітесь,

міліони! браття! певно над всі зорі любий наш отець сидить. поклонітесь, мілійони! терпіте ж, мілійони! ви ж, єхиди ви зрадливі, пагуба вам, злочестиві! браття! словом приязним поминаймо всіх померших.

риторичні запитання: де ж небесний ваш отець?

риторичні оклики: і нехай ся повна чаша бризне з небес

вином! генію добра не мертву віру принесімо в жертву!

порівняння: в райську церківцю твою, ніби крильми, линем

бистро;   судить бог, як ми самі.

епітети: мізерного зерна, пишний мир, присяга

тверда, безвинну кров.

метафори: нехай же й та година, що про всіх вона єдина,

буде в бозі сном смачним! нехай померші живі будуть в дусі божім вік; визвол з пут, із тих кайданів, що насильство знай кує; радосте, небесна іскро!

швабрин — офицер, перебежавший на сторону пугачева. его образ в повести однозначно отрицательный. по мнению гринева, любой офицер, нарушивший присягу и дворянский долг, — преступник и злодей. пушкин подчеркивает, что швабрин — богатый дворянин, блестящий гвардейский офицер («выписанный из гвардии за поединок»), каких много. он « не глуп», но «образован весьма поверхностно», у него есть светский лоск, но он чрезвычайно и привык к тому, что все его желания исполняются. если на пути его прихотей возникают препятствия, он способен легко пойти на обман, клевету. швабрин — завистливый, мстительный, трусливый и одновременно наглый. он эгоист, беспринципный карьерист, бесчестный и коварный. нравственное безобразие его отражается и на его «отменно некрасивом» лице.

волга с вазузой долго спорили, кто из них умнее, сильнее и достойнее большего почета. спорили, спорили, друг друга не переспорили и решились вот на какое дело. «давай вместе ляжем спать, а кто прежде встанет и скорее придет к морю хвалынскому, та из нас и умнее, и сильнее, и почету достойнее». легла волга спать, легла и вазуза. да ночью встала вазуза потихоньку, убежала от волги, выбрала себе дорогу и прямее и ближе, и потекла. проснувшись, волга пошла ни тихо, ни скоро, а как следует; в  зубцове догнала вазузу, да так грозно, что вазуза испугалась, назвалась меньшою сестрою и просила волгу принять ее к себе на руки и снести в море хвалынское    каспийское  а все-таки вазуза весною раньше просыпается и будит волгу от зимнего сна.

где умный найдет, там глупый потеряет; векживи, векучись.                                                      «векживи, векучись». но учить других не торопись.