Лицарі минулого… вони бентежать душі жіночої половини суспільства уже протягом кількох століть. чи, може, то живе в наших душах туга за незнаною минувшиною, чи не вистачає сили і мужності в наших сучасниках. юнакам же в обрисах попередніх епох увижаються лицарські турніри і славні звитяги. а славнозвісні кодекси честі! чи й справді дотримувались їх воїни минулого, чи це тільки вигадка? навіть якщо вигадка, то така, яку варто наслідувати. недаремно ж епоху відродження називають епохою титанів. одним із них був бідний ґідальго міґель сервантес, який увіковічив себе багатством душі свого героя — лицаря сумного образу — дон кіхота. ми майже нічого не знаємо про дон кіхота, крім того, що його майно складається з успадкованого давнього щита, списа, худої коняки та мисливського собаки. як дворянин він має змогу бувати на полюванні. ми дізнаємося, що героєві близько п’ятдесяти років, але не знаємо, звідки він родом, хто його батьки, чим займався досі. але на наших очах герой перевтілюється у безрозсудного лицаря. начитавшись лицарських романів, алонсо кіхано уявив себе одним із них, назвавшись дон кіхотом. але йому до вподоби не лише лицарські пригоди, а висока мета боротьби зі злом. і тоді він намагається підкорити своїй вигадці повсякденність. світ реальний витісняється світом фантастичним. уйого уяві кобила стає бойовим конем, а сам він — бідний дворянин — мандрівним лицарем, захисником знедолених. перша пригода дон кіхота виглядає дуже комічною, коли він веде бій з вітряками, вбачаючи в них велетнів. іноді цей дорослий чоловік здається дитиною в своєму розумінні дійсності. він вірить у людську порядність там, де її немає. в епізоді з побитим хлопчиком-пастушком дон кіхот, як і хлопчик, виглядає трагічним. хлопчик — від побоїв багатія, який не платить йому грошей за роботу, дон кіхот — від своєї сліпої віри в людину. смішним виявляється і героїзм лицаря, адже господар постоялого двору не потребує покарання своїх образників, він вимагає від дон кіхота грошей за ночівлю. під час протиставлення автором дон кіхота дону дієго виявляються високі пориви одного і дрібне благополуччя іншого. і хоча поєдинок із левом теж виглядає комічно, герой постає перед нами людиною дуже сміливою, проте він живе у фантастичному вигаданому світі. кульмінаційним моментом зіткнення його з дійсністю стає перебування у герцогському замку. вельможі зрозуміли безумство дон кіхота, як розуміли його всі, крім хіба що санчо панси та розбійника роне гинарі, які не завдавали йому ні морального, ні фізичного болю. а освічені і витончені вельможі знущаються з лицаря. у словесних поєдинках і лицар, і зброєносець виходять переможцями, але підлість панівного класу таки перемогла. герцог і герцогиня виставили гостей блазнями, а згодом завдали і фізичного болю, нацькувавши роз’ярених кішок, і побили. але розчарування лицаря з’явилося значно пізніше, навіть не тоді, коли він зрозумів, що не може звільнитися від чар своєї дульсінеї, а тоді, коли зрозумів, що люди не боряться зі злом (це видно і в епізодах із вигнанням народу морисків) і не намагаються його викорінити. дон кіхот помирає, але його благородні пориви залишаються жити в віках. а ще залишається з нами його добра мудрість: «свобода, санчо, є однією з найдорожчих щедрот, які небо виливає на людей; з нею не можуть рівнятися ніякі скарби… заради свободи, так само, як і заради честі, можна і треба ризикувати життям, і, навпаки, неволя є найбільшим з нещасть, які тільки можуть трапитися з людиною».
Спасибо
Популярные вопросы