Необыкновенный предмет из сказки бременские музыканты

в сучасному світі так багато несправедливості та байдужості, і так мало любові, поваги та взає. і єдине місце де людина може сховатися від зла - це її родина. але састо буває, що саме вона й не тільки не захищає, але й виштовхує людину в світ без підтримки.

так було і в родині героїв дж.олдріджа. ні батько, ні мати не любили свого сина, бо він був для них тягарем. вони майже не виховували його, і хлопчик ріс так, як вмів, не таким, яким вони хотіли його бачити. і лише біда батькові побачити справжнє обличчя власного сина.

я вважаю, що любов, турбота, розуміння потреб інших, які можна виховати лише у родині, край необхідні нашому світу. любляча людина буде поширювати навколо себе любов і добро.

лише збереження і виховування чистих людських взаємин може врятувати  наш світ.

защитник ! в зное заводы, дома, вокзал.  пыль на крутом берегу.  голос отчизны ему сказал:   “город не сдай врагу! ”  верный присяге солдат,  он защищал сталинград.  гулко катился в кровавой мгле  сотой атаки вал,  злой и , по грудь в земле,  насмерть солдат стоял.  знал он, что нет дороги назад –  он защищал сталинград.  сто пикировщиков выли над ним  в небе, как огненный змей,  он не покинул окопа, храним  верностью своей.  меж обгорелых черных громад  он защищал сталинград.  танк на него надвигался, рыча.  мукой и смертью грозил.  он, затаившись в канаве, сплеча  танки гранатой разил.  пулю – за пулю. снаряд – за снаряд.  он защищал сталинград.  смерть подступала к нему в упор.  сталью хлестала тьма.  артиллерист, пехотинец, сапер –  он не сошел с ума.  что ему пламя геенны,   он защищал сталинград.  просто солдат, лейтенант, генерал –  рос он в страде боевой.  там, где в огне умирает металл,  он проходил живой.  сто изнурительных дней подряд  он защищал сталинград.  время придет – рассеется дым.  смолкнет военный гром.  шапку снимая при встрече с ним,  скажет народ о нем:   - это железный солдат,  он защищал сталинград.

ну тогда волгоград называли сталинград (от слова сталин)