Твір на тему: "чи існують лицарі сьогодні? "

весь модельний ряд от 5200 до 20800mah zaryadnoe.in.ua 199 грн 250 грн nutrilite  вітаміни та дієтичні добавки для всієї родини! amway.ua 4.70/5  (93.92%)  125голос[ов] лицарство – це явище, для якого характерне виключно позитивна забарвлення. практично у кожної людини це слово асоціюється з чимось хорошим і правильним. навряд чи я міг би вважатися виключенням з цього правила. я прочитав безліч різних творів, в яких стає очевидно, що лицарі являють собою добрих людей і воїнів, які дійсно здатні безкорисливо і щиро захищати інтереси інших людей, в той час ризикуючи власним життям задля такого захисту. відповідати на питання про те, чи потрібні лицарі в даний час, одночасно важко і просто. відповідь на кожне питання має бути хоча б приблизно реалістичною, відповідною очікуванням. який сенс вважати, що лицарі потрібні, якщо їх поява неможлива? однак, все-таки, я вважаю, що в сучасному світі інститут лицарства не був би зайвим. безліч людей в нашому світі, на жаль, позбавлені можливості собі самі. далеко не завжди держава виконує свої функції належним чином, нерідко люди не можуть покластися на власну країну, в якій вони платять податки. лицарі змогли б витрачати свій час і сили, щоб тим, хто найбільше потребує такої і з якоїсь причини не може скористатися послугами власної держави. яким б розвиненим не був світ, не можна сказати, що всі проблеми вирішуються. залишається багато проблем, які самі люди не можуть вирішити. саме для цього і знадобилися б лицарі.

некрасов называет страдание народа старой темой, потому что народ страдает давно.

 

чого людині треба навчитися у природи? досить цікаве у роки технологічного процесу людство стало нехтувати її добродою. воно винищує флору та фауну, використовує її ресурси до неможливості їх відновлення. а насправді треба небагато. треба лише припинити цю гонитву за наживою, припинити наповнювати свої гаманці.

природа неодноразово показувала свою могутність перед людством. ми не в змозі протистояти стихії. повені, землетруси, вулканічні виверження, цунамі, тайфуни. чи не є це "актом правосуддя"? чи не є це своєрідним сигналом до людства: "зупини цей шлях знищення! " варто пам*ятати, що природа може існувати без людини, та людина без природи - ні.

і коли ми врешті-решт подорослішаємо? коли ми припинемо оцей деструкнивний шлях розвитку? адже після нас прийдуть інші - наші нащадки, онуки, правнуки, сини та дочки? чи досить буде у вас сміливості подивитись їм у вічі та промовити такі слова: "пробачте нас за ваше майбтнє"