Ирина токмакова ходит солнышко по раздели стехотворение на четверостишие. каких животных видели герои стехотворения на лугу и в лесу? подчеркни их нозвание. какие природные явления и растения представляют героям живыми? закрась слова и выражиния, из которых это видно.

сочинение: "как мы получили новогоднюю скидку или "сходили за хлебом! ""  в новый год принято наряжать ёлку. но в этом году мы совсем закрутились в предновогодних хлопотах и не съездили на дачу за ёлкой. а когда спохватились – туда уже было не проехать по известной причине: в конце декабря в московской области прошёл ледяной дождь, потом неделю валил снег, так что по дорогам ходили «гуськом» по протоптанным тропкам, машины ездили по главным улицам, а проехать на дачу можно было только с бульдозером. решили в этом году обойтись без ёлки.  31 декабря в 6 часов вечера мы обнаружили, что остались на праздник без хлеба. поехали в магазин. по пути нас привлекла яркая витрина ёлочного магазина. решили зайти, «просто посмотреть». и так нам понравилась одна ёлка… (ну какой новый год без ёлки? – пушистая красавица, высота 2,4 м), что решили купить (настроение сразу поднялось до стоила ёлка несколько тысяч и ещё 520 рублей. даём продавцу деньги, она просит 20 рублей, которых у нас не оказалось. продавец начинает бегать по магазину, пытаться разменять деньги, чтобы дать нам сдачу. ни у кого нет (время 19 часов – все закрываются). продавец начинает пересчитывать деньги в кассе – сдачи нет! и тогда она со вздохом говорит: «ну ладно, 20 рублей – это вам новогодняя скидка! »  мы зашли в соседний магазин – купили мандарины, не забыли и про хлеб. нарядив ёлку и рассыпав под ней ящик мандаринов, мы почувствовали наступление праздника, как в детстве. а как только куранты пробили 12 раз, я нашла под ёлкой подарок. какой? не скажу. это мой секрет!   теперь мы решили всегда ходить за хлебом и делать покупки за несколько часов до наступления нового года. ведь можно получить «хорошую» скидку!  

за вікном багато снігу і метушні. люди ідуть, біжать, весь час кудись по спішають. намагаючись бути в ритмі життя, вони так швидко втрачають ритм серця, закопуючи в собі теплі почуття, і ховаючи себе за теплими шарфами. 

ви колись бачили, дитину яка помирає на очах матері від невиліковної хвороби, ви бачіли стару матір, яка тримається за останню ниточку життя, щоб востаннє побачити свого сина, який обіцяє з'явитись з дня на день, прийти до матері, але час іде і син не поспішає, ви бачили як на руках помирає кохання всього життя. в такі моменти сльози та молитви вже не , в такі моменти вже не віриться в чудо. саме тоді і розуміється весь сенс життя людини-найбільшого скарбу який дається кожному. проте цей скарб у кожного різний, у когось це мильна бульбашка, яка може зникнути у будь-яку мить, у когось міцна фортеця, яку дуже важко розбити, а хтось взагалі не вважає це скарбом і величезним подарунком. 

берегти своє життя-це замало, потрібно вчитись берегти життя інших. кожне життя безцінне і неповторне, його не можна перематати назад, видалити чи повернути коли втратив. життя-воно одне, таке прекрасне, по своєму дивне, іноді до крику болюче, і до сліз смішне. жити- замало, потрбіно розуміти, що знаходиться в твоїх руках, радіти кожній секунді, адже для деяких ця секунда може бути останньою. останнім поглядом, подихом, останньою миттю а потім..а що потім це нам не відомо. нехай це назавжди залишиться загадкою, яку не захочеться відгадати. 

просто пам'ятаймо! життя прекрасне-це не банальність! людське життя найбільший скарб-не затерта фраза! а любов в житті це щастя, і за все це слід боротись!