кора́н (араб. أَلْقُرآن — qur'ān — читання в голос, декламація) — головна священа книга мусульман, запис проповідей, що виголошені пророком мухаммедом в формі пророчих одкровень, головним чином в мецці та медині між 610 і 632 рр.
мусульмани вірять, що коран не створений, а існує передвічно, він є словом аллаха і містить його остаточну і повну волю, яку аллах промовив через пророка мухаммеда.
снує декілька думок про походження назви. згідно з однією думкою, вона є похідним від дієслова «кара», яке означає «читати». згідно з іншою — воно походить від дієслова «іктарана», яке означає «зв'язуватися». за третім тлумаченням, воно походить від слова «кору», що означає «частування»[1]. богослови вважають, що коран отримав таку назву, оскільки є даром божим для віруючих.
у самому корані використані різні імена останнього одкровення, з яких найпоширенішими є:
фуркан (розрізнення добра і зла, істини і брехні, дозволеного і забороненого)[2]китаб (книга)[3]зікр (нагадування)[4]танзіль (послання)[5]
словом «мусхаф» називають окремі сувої або примірники корану.
Популярные вопросы