Хто на вашу думку переміг-герой чи державна система? повість: "фах"айзек азімов

наукова фантастика є одним із ланцюгів, які з’єднати людство.

айзек азімов

сторінки життя і творчості

одним із найпопулярніших сучасних фантастів світу є американський письменник єврейського походження айзек азімов. він  уважав,  що фантастика йде попереду людства, шлях  для  розвитку науки, техніки й усієї людської цивілізації.  фантастичналітература, на його думку, дає змогу спрогнозувати майбутнє, виявити в ньому як перспективні, так і хибні тенденції. ще в далекому 1964  р.  айзек азімов замислився над тим, якою буде наша планета через 50 років. тепер  настав  час порівняти його прогнози з нашим життям. саме він здогадався про те, що ми зможемо говорити між собою через тисячі й навіть  десятки  тисяч кілометрів за спеціальних пристроїв, і не тільки говорити, а навіть бачити співрозмовника. він передбачив появу швидкісних потягів і літальних апаратів, вихід людини у відкритий космос і опанування міжпланетного простору. а ще він  уважав,  що на людині в майбутньому прийдуть роботи — спеціальні розумні машини, які будуть виконувати найскладнішу працю. тепер ми пересвідчилися, що багато припущень митця здійснилися.

г. гейне   "однажды у меня было прекрасное отечество"

и я любил отечество моё. дуб вековой высок, с фиалкой кроткой рос и всё было мечтой. за рубежом, в далёкой стороне прекрасной девы колдовство манило так к себе, было мечтой. был блондинки поцелуй и так сладостно звучало: « я люблю! » было мечтой. -стихотворение, написанное в ссылке. стихотворение о любви. стихотворение о родном языке. ироническая защита человека дважды без родины как ссыльного, так и еврея-ирония судьбы человека, вынужденного находиться в ссылке и будучи ссыльным в душе, ставшего уже со студенческих лет «изгоем» по «смешной» причине – он был еврей. –если попытаться на языке символов расставить по полочкам всё на свои места, то «дубовое дерево» - это германия, выставляющая напоказ свою «кроткие фиалки» - послушные и законолюбивые прекрасное, любимое отечество стало грёзой, мечтой поэта о сказочном счастье иметь свой родной дом. мечта – на грани нереальности и пустых это и крик души, и любовь, и скрытая ирония – боль и тоска по родине. что же для поэта его отечество – выражено в словах «целовала» и «слово» по- и на  языке. « я тебя люблю» - поэт говорит нам о том, что нет лучшего воплощения нежных чувств, чем на родном языке. только в родном мог поэт видеть своё настоящее отечество