Как исполнила хозяйка медной горы свои обещания?

тогда когда степана к забое, хозяйка медной   самой горы подбрасывала ему самый хороший малахит , потом освободиться из таго крепкого состояния, а потом она найти также нужные даже глабы для тех столбов.так всё и было у неё.можно подругому написать.

животное-прекрасное создание, созданное природой.в начале оно жутко боится своего будущего хозяина, не откликается, даже кушает по быстренькому пока хозяин отвлекся.но с каждым днем оно настольно становится родным и близким,что человек и представить не может как раньше жил без него.животные чувствуют добрых людей и относятся к ним соответственно с лаской и душевной теплотой, а злого же напротив, они не терпят, избегают, кусают, а иногда даже рождается чувство мести,к которой они медленно идут.но даже если животное лаского никогда не стоит забывать о том , что в нем живут инстинкты, и что-то дикое время от времени может проснуться.нужно любить наших питомцев и не обижать, и их поведение не будет отличаться шаловливостью.

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.