Хлопомани - це ... (хто входив), коли діяли, їх мета, як пов'язані із громадами?

Відповідь:

.ХЛОПОМАНСТВО — народницько-культ. течія інтелігенції української в Правобережній Україні, яка виникла наприкінці 1850-х рр. і протрималася до придушення польського повстання 1863—1864. Отримала назву з польс. мови на означення прихильників селянства; згодом цю назву перебрали самі її учасники. Цей рух під впливом ідей Заходу проявився спочатку серед освіченої молоді, зокрема студентів Ун-ту Святого Володимира в Києві, які належали до польських або давно сполонізованих укр. шляхетських родин, але внаслідок народницького світогляду почали відмовлятися від соціальної й культ. солідарності зі своїм станом і намагалися зблизитися з місц. укр. селянством. Усвідомивши, що варто служити тому народові, серед якого живеш, вони переходили в православ’я, відмовлялися від підтримки польс. руху, відійшли від польс. студентських орг-цій і заснували укр. громаду. Почали говорити й писати по-українськи, брати участь у сел. святах, вдягалися в нар. одяг, вживали сел. їжу, вели сел іб життя, родичалися і навіть одружувалися з селянками. Так вони підкреслювали, що на відміну від рос. д-ви визнають існування укр. народу.

Через свої радикальні погляди хлопомани викликали підозру як у поляків, так і в росіян. Патріотично налаштовані поляки вважали хлопоманів зрадниками "польської справи" та помстилися їм, надавши інформацію про них рос. властям; рос. влада та прихильники її зміцнення в Правобереж. Україні також ставилися до хлопоманів з підозрою та вважали, що ті в такий іб намагаються прив’язати простий народ до польс. національності, підбурюють його незадоволення рос. владою ("москалями"), використовують незнання ним великорос. літ. мови. При Київському генерал-губернаторстві була створена слідча комісія, щоби з’ясувати основи хлопоманського руху. Один з авторів статті, вміщеної у "Вестнике Юго-Западной и Западной России", назвав їх "істинними дітьми Польщі, які тягнуть народ до заклятого ворога", та звинуватив, що вони першими почали називати "малоросів" українцями для того, аби відібрати в назві народу нелюбиме ними слово "Русь" і таким чином зменшити перед польс. небезпекою чисельність "руського" народу.

Із 1859 хлопомани працювали в Київ. громаді (див. Громади); допомагали організовувати недільні школи, співпрацювали з редакцією "Основи". Під час літніх вакацій організовували мандрівки по Україні, щоб пізнати край і його людей. Після польс. повстання 1863—64 припинили свою діяльність, перенісши її без орг. оформлення до Київської громади. Хлопомани внесли великий вклад у формування укр. ідентичності, розпочавши дослідження історії, к-ри народу, та у формування худож. укр. літератури на основі нар. мови. Своєю діяльністю вони заклали чіткі світоглядні орієнтири щодо формування нації української для майбутніх поколінь.

Пояснення:

в конце 80-х—начале 90-х гг. xx века наша страна столкнулась с серьезным кризисом. созданная за многие десятилетия административно-командная система  хозяйствования  неизбежно разрушалась. несмотря на то, что социалистические принцииы. заложенные в систему  , могли послужить базой для создания нормального механизма, способ их реализации неизбежно разрушал страну. таким образом, к концу 80-х—началу 90-х гг. сложились объективные предпосылки для кардинального реформирования . основной проблемой трансформации для россии стал так называемый период переходной характеризуютщшся тем, что плановые механизмы уже не действуют, а рыночные еще не заработали.

в этот период было предложено много различных концепций проведения преобразований. сторонники одних ратовали за постепенное реформирование старой социалистической системы путем введения в нее современных рыночных механизмов. другие придерживались прямо противоположной точки зрения, ратуя за немедленное введение рыночной путем «шоковой терапии». в то же время вопрос о реформе не мог быть оторван от другого, не менее важного, — реформы политической системы. переход к демократизации общества, необходимость реформирования старого союза на новой основе так же накладывали свой отпечаток на предлагаемые способы трансформации народного хозяйства.

выбор россией радикально-либерального пути реформ был в значительной мере предопределен политической ситуацией, сложившейся в начале 90-х. однако курс, выбранный радикальными реформаторами, не был основан на изучении специфики системы, доставшейся в наследство от старого режима, и представлял собой набор стандартных мер  монетаристского  характера, предназначавшихся для стран с уже сформировавшейся рыночной системой и малопригодных для российской . тотальное разгосударствление и приоритет финансовой стабилизации в условиях диспропорций российской к серьезным последствиям для промышленности и социальной сферы.

споры о роли государственного вмешательства в в нашей стране не утихают до сих пор. в то время как сторонники рыночного радикализма настаивают на ограничении роли государства как на стимуле саморегулирования рынка, их оппоненты 4 считают в условиях россии необходимым именно государственное вмешательство в с мер денежного, налогового и других видов регулирования. очевидно, истина лежит где-то посередине — сочетание государственного регулирования с рыночным самокорректированием. поиск путей реформирования российской продолжается до сих пор, и главным в этом деле должен стать прагматичный подход к мерам, а не приоритет политической целесообразности.

после разгрома войск в битве под фридландом в июне 1807  года  александр i заключил с наполеоном мир, по которому обязался присоединиться к континентальной блокаде . по соглашению с наполеоном россия отобрала у швеции финляндию и сделала ряд других приобретений!