IX ст. Із праці монаха Ейнгарда «Життя Карла Великого» про владу майордомів. Багатство і влада зосереджувалися в руках придворних вельмож, яких називали майордомами. А король мусив задовольнятися своїм титулом і створювати видимість влади, коли, сидячи на троні, патлатий і довгобородий, вислуховував він іноземних послів і відповідав їм, нібито, від себе, насправді ж - продиктоване й завчене. Крім титулу, за яким нічого не стояло, та убогого утримання, виділеного йому майор- домом, він мав лише один, та й то невеличкий маєток, у якому проживав і тримав нечисленну прислугу. Куди б король не подався, він їхав у візку, запряженому, як це було заведено на селі, парою волів, керованих пастухом. Так їздив він у палац, на щорічні народні збори… і так самісінько повертався додому.
Королівська влада спиралася на підтримку класу великих землевласників. З моменту виникнення держава всіляко захищала інтереси цього класу феодалів і сприяла своєю політикою розоренню і закабаленню вільних общинників, зростанню великої земельної власності, організовувала нові завоювання.
У центральному управлінні Франкської держави збереглися лише слабі залишки минулої первіснообщинної організації у вигляді щорічних військових оглядів - "березневих полів".
Наприкінці VII ст. на південному заході виокремилася Аквітанія.
Ці чотири області відрізнялися і етнічним складом населення, і особливостями соціального ладу, і ступенем феодалізації. Вони були слабо пов'язані економічно (в той час панували натурально-господарські відносини), що перешкоджало їх об' єднанню в одній державі. Королі з дому Меровінгів, що очолювали ці області після роздроблення Франкського держави, вели між собою боротьбу за верховенство, яка ускладнювалася безперервними сутичками між королями і великими землевласниками всередині кожної з областей.
Популярные вопросы