Віхи правління останніх князів династії романовичів (україна)

Рома́новичі — руський князівський рід XIII—XIV ст., правителі Галицько-Волинського князівства (Руського королівства). Бічна гілка Волинських Мономаховичів з династії Рюриковичів. Походить від володимирського князя Роман Мстиславич, який 1199 року створив Галицько-Волинське князівство. Його сини Данило і Василько відновили політичну єдність цього князівства (1219—1238), воювали проти монголів (1241), розгромили опозицію та угорсько-польських інтервентів (1245). 1253 року Данило отримав від папи Іннокентія IV королівський титул, який згодом носив Юрій І. Мали династичні зв'язки із Візантії, Угорщини, Польщі, Чехії, Болгарії, боролись за трони австрійських герцогів, польських князів. По чоловічій лінії вигасли 1325 року. Спадок основної гілки Романовичів перейшов до П'ястів і Гедиміновичів. За іншою версією, продовжувачами роду були князі Острозькі, нащадки Василька Романовича, онука короля Данила.

1. развитие феодальных отношений.

2. изменения в княжеском наследственном праве.

3. киев утратил роль центра.

4. рост потенциала владимиро-суздальского княжества.

5. суверенизация отдельных земель.

6. насильственное включение княжеств в мир политических отношений, сложившихся в кочевой империи монголов.

у них была своя политика, с которой они развивались отгородившись от врагов