Клімат є одним із найважливіших чинників формування нашого навколишнього середовища. Він визначає не тільки характер ландшафту, рослинний і тваринний світ, а й можливості розвитку сільського господарства, демографічний стан та міграції цілих народів. Його глобальні зміни нерідко супроводжувалися піднесеннями й занепадами цілих етносів, держав і цивілізацій, загостренням боротьби за ресурси, поширенням різних девіантних явищ, таких як голод чи епідемії.
Планетарні кліматичні коливання впродовж 12 тис. років варіювалися від 0,5 ºС до 2 ºС угору й униз по температурній кривій. Ці, здавалося б, незначні зміни середньої температури земної кулі оберталися катастрофічними наслідками. Скажімо, похолодання на 0,5 ºС на регіональному кліматичниму рівні виявилось у зниженні температури на 8–10 ºС і спричиняло інші природні екстремуми.
Серед теорій впливу клімату на життєдіяльність людства є така, згідно з котрою періоди похолодання мобілізували його сили, вміння й навички для подолання несприятливих погодних умов. Саме на ці відтинки часу зазвичай припадали епохи становлення й розквіту імперій, централізації держав, відбувався технологічний і науковий прорив тощо. Водночас теплі періоди сприяли морально-психологічній релаксації народів, технологічному застоєві, послабленню державних організмів та їх дезінтеграції. Попри певну формальність цієї концепції кліматичного детермінізму, не варто відкидати природного складника в історії розвитку людських цивілізацій. Найчастіше клімат виступав одним із небагатьох чинників, таким собі натуральним імпульсом, який у комплексі з іншими підштовхував до певних суспільних змін.
Объяснение:
Вроді це
Популярные вопросы