Чому Пунічні війни називають Пунічними, якщо велись вони проти міста-держави Карфаген?

Розпочали її римляни. їм удалося захопити деякі карфагенські міста. Але остаточну перемогу здобути було важко. Могутній карфагенський флот прикривав з моря свої міста і нищив італійські поселення на узбережжі. Проте морську перевагу Карфагену Рим швидко здолав.

Римляни не лише збудували власний військовий флот, а й винайшли нову тактику морського бою. Свої кораблі вони спорядили містками з гаками. Підійшовши впритул до ворожого корабля, вони брали його на абордаж. Для пунів це було цілковитою несподіванкою.

Карфаген здався, було укладено мир. Карфаген віддав Римові Сіцілію та деякі інші острови, і повернув полонених та сплатив контрибуцію. Так Рим здобув перші заморські володіння.

Однак Карфаген не мав наміру здаватися. Розпочалася Друга Пунічна війна (218-201 до н. е.). Військо Карфагена очолив знаменитий полководець Ганнібал. Він люто ненавидів римлян. Зібравши військо в Іспанії, Ганнібал зі 100-тисячною армією та бойовими слонами рушив до Італії суходолом. Це була важка експедиція, і Шлях перетинали високі засніжені Альпи. Ганнібал не знав місцевості. Значна частина його війська та всі бойові слони загинули від холоду, під обвалами снігу та льоду. Проте армія Ганнібала була настільки сильною, що одразу здобула кілька блискучих перемог.

Объяснение:

после смерти александра i, междуцарствия и жестокой расправы с декабристами на российский престол вступил брат александра николай. годы царствования николая i расцениваются как "апогей самодержавия". правительство активно боролось с революционным движением в россии и западной европе, массовыми народными волнениями, расправлялось с передовыми и прогрессивными идеями и людьми. главной целью внутренней политики императора стало укрепление и охранение существующего строя. программа его деятельности определялась фразой, произнесенной им при вступлении на престол: "революция на пороге россии, но, клянусь, она не проникнет в неё, пока во мне сохраниться дыхание жизни". понимая, необходимость широких преобразований и опасаясь нового революционного всплеска, император провел ряд реформ, которые не затронули основ государственного устройства. отсюда противоречивость и двойственность политики николая i: с одной стороны, широкая политическая реакция, с другой - осознание необходимости уступок "духу времени". в целом же, политика николая i носила консервативный характер на протяжении всего царствования. главными направлениями деятельности стали: укрепление самодержавной власти; дальнейшая бюрократизация и централизация страны; работа, направленная на создание полицейского государства. ключевой проблемой оставался крестьянский вопрос. понимая необходимость отмены крепостного права, николай не ставил перед собой его ликвидации.

конкретно в россии, особенностью было то,что в восстаниях принимали участие низшие и средние слои общества к ним часто примыкали казаки и стрельцы.

а главная причина была в том,что для продолжения военных действий с речью посполитой и швецией требовалась большое количество денежных средств, что приводило к росту цен на товары и росту налогов.также в 17веке окончательно оформилось крепостное право,а также организовывались сильные гонения на раскольников,пополнявших ряды восставших