в основі материка лежить північноамериканська платформа, що на північному сході виходить на поверхню у вигляді канадського кристалічного щита (платформа займає майже 3/4 поверхні материка й значну частину канадського арктичного архіпелагу й гренландії). на заході в резуль-таті зіткнення тихоокеанської й північноамериканської літосферних плит сформувалася область середньої й молодої складчастості, що простягнулася з півночі на південь на 9000 км (через центральну америку вона тягнеться на південноамериканський материк). на сході до платформи приєднується область давньої й найдавнішої складчастості — гори аппалачі з висотами до 2000 м.
північно-східна частина платформи під вагою давнього льодовика подекуди прогнулася. про-гини, заповнені пізніше водою, утворили гудзонову затоку й більш дрібні затоки й протоки, що відокремили від материка канадський арктичний архіпелаг. унаслідок розломів від платформи відокремився острів гренландія.
(подальшу свою розповідь учитель є демонстрацією ілюстрацій.) під час льодовикової епохи клімат північної півкулі був суворішим, ніж сьогодні. гігантський льодовик, розбитий на окремі блоки, повільно сповзав, відколював дрібні уламки, захоплював цілі брили гірських порід і ніс їх із собою. на південній окраїні льодовик починав танути, численні річки й струмки виносили з-під льоду гальку, пісок, часточки глини. іноді такі водні потоки протягом тривалого часу текли в льодовику, утворюючи своєрідний тунель, і тоді накопичувалися вузькі й довгі піщані й глиняні вали. під дією талих вод утворювалися піщані наноси, простягнулися вузькі поздовжні піднесення, що нагадують залізничні насипи, по всій території виникли величезні валуни, талі води заповнили виорані льодовиком зниження й створили численні озера. так утворився ландшафт, характерний для областей давнього зледеніння.
середня висота північної америки над рівнем моря — 720 м, тоді як південної — на 140 м ме-нше (580 м), однак максимальна висота більша в південної америки (г. аконкагуа — 6960 м), на заході материків тягнуться молоді гори, на сході — старі гори (у південній америці — плоско-гір’я). середня частина материків рівнинна. при цьому в північній америці низовини займають меншу площу, ніж височини, а в південній америці значна частина поверхні припадає на плоско-гір’я. пояс гір на заході північної америки більш широкий, ніж у південній. перепад висот між гірським, західним районом і східним, рівнинним у північній америці не такий різкий, як у пів-денній, оскільки на схід від гір північної америки тягнеться плоскогір’я (великі рівнини), а потім уже низовина; у південній америці високогір’я відразу переходять у низовину.
цікаві факти
уздовж східного узбережжя північної америки в напрямку з південного заходу на північний схід простягнулися аппалачські гори. вони являють собою широку смугу хребтів і плато, що ви-тягнулася більш ніж на 2000 км від штату алабама до затоки св. лаврентія. гори продовжуються і на острові ньюфаундленд.
особливості аппалачів обумовлені їхнім віком. південна частина гірської країни була зібрана у складки сотні мільйонів років тому. північна частина разом з островом ньюфаундленд випробу-вала горотворення тільки в першій половині палеозою. межею між ними вважають глибоку тек-тонічну западину, що проходить від озера ері й по долині р. гудзон.
північні аппалачі нижчі за південні. вони являють собою хвилясте плоскогір’я, над яким здіймаються гірські хребти, масиви й поодинокі гори. найбільш гориста територія на північ від нью-йорка й на схід від озера онтаріо.
у четвертинному періоді північні аппалачі покривали льодовик і залишили відкладення у ви-гляді кінцево-моренних валів, яких багато в міжгірних зниженнях.
Популярные вопросы