Опишіть дію на організм симпатичного відділу вегетативної нервової системи.

Симпатичний відділ вегетативної нервової системи активується в ситуаціях стресу або підвищеної фізичної активності. Під впливом симпатичної активації відбувається швидкий мобілізаційний відгук організму на небезпеку або виклик.

Основні ефекти симпатичної активації на організм:

   Підвищення частоти серцевих скорочень та збільшення кровообігу: симпатична активація збільшує викид крові з серця, підвищує кровотік до м'язів та інших органів, що необхідно для реакції на стресові ситуації.

   Збільшення артеріального тиску: симпатичний відділ активує судинний тонус та збільшує систолічний артеріальний тиск.

   Підвищення глюкози в крові: симпатична активація сприяє вивільненню глюкози з печінки та збільшує її концентрацію в крові, що забезпечує додаткову енергію для м'язів.

   Розширення зіниць: симпатичний відділ збільшує діаметр зіниць, що полегшує візуальну орієнтацію в умовах недостатнього освітлення.

   Зниження активності травної системи: симпатичний відділ знижує перистальтику кишківника та виділення шлункового соку, що зменшує поживну доступність їжі та забезпечує перенаправлення кровотоку до інших органів.    більшення потовиділення: симпатичний відділ стимулює потові залози, що забезпечує зниження температури тіла та зменшення ризику перегріву.

   Збільшення дихання: симпатична активація збільшує частоту та глибину дихання, що забезпечує додатковий доступ кисню до м'язів та інших органів.

   Збільшення психічної активності: симпатичний відділ підвищує концентрацію нейротрансмітерів, таких як норадреналін, що сприяє збільшенню уваги та підвищенню психічної активності.

   Зменшення більового порогу: симпатична активація знижує поріг болю, що забезпечує швидшу реакцію на можливу травму.

   Збудження симпатичних нервів органів: симпатичний відділ стимулює секрецію адреналіну та норадреналіну з наднирників, що забезпечує підвищену активність симпатичних нервів органів.

Узагалі, симпатичний відділ вегетативної нервової системи має важливе значення для мобілізації організму на стресову ситуацію та підвищення фізичної активності. Однак, постійна активація симпатичного відділу може мати шкідливий вплив на здоров'я, тому важливо зберігати рівновагу між симпатичним та парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи.

терморегуляция - совокупность процессов в организме человека и теплокровных животных, направленных на поддержание постоянной температуры тела. в организме тепло образуется в процессе обмена веществ и энергии. отдача тепла происходит путем теплопроведения, теплоизлучения и испарения и осуществляется через кожу. различают и терморегуляции. регуляция температуры тела. периферические терморецепторы, образованные свободными окончаниями тонких сенсорных волокон типа а (дельта) и с, локализованы в коже и внутренних органах. существуют и центральные, локализованные в гипоталамусе, терморецепторы. кожные терморецепторы реализуют передачу в центры терморегуляции сигналов об изменениях температуры среды, а также обеспечивают формирование температурных ощущений. число холодовых рецепторов кожи во много раз превышает число тепловых рецепторов. во внутренних органах и тканях также холодовые рецепторы. в спинном и среднем мозге, а также в гипоталамусе (более всего в его медиальной преоптической области) найдены центральные терморецепторы, называемые также термосенсорами. это нейроны, которые могут возбуждаться при их непосредственном охлаждении, нагревании на 0, 1ос или более и в результате изменять интенсивность как теплопродукции, так и теплоотдачи организма в целом. например, при нагревании преоптической области гипоталамуса немедленно увеличивается потоотделение, расширяются сосуды кожи, при этом теплопродукция уменьшается. учащение разрядов тепловых нейронов предшествует повышению частоты дыхания, при котором также растет теплоотдача. с задним гипоталамусом в свою очередь связаны термочувствительные структуры среднего и спинного мозга. таким образом, центральные аппараты функциональной системы терморегуляции имеют большое число входных каналов. центр терморегуляции. ведущую роль в терморегуляции играют структуры гипоталамуса, что было доказано методом перерезок мозга. так, у кошки перерезка ростральнее гипоталамуса не приводит к существенным изменениям терморегуляции, но после нару-шения связей гипоталамуса со средним мозгом животные практически теряют способ-ность изменять теплопродукцию и теплоот-дачу при температурном раздражении. предполагается наличие в гипоталамусе трех видов терморегуляторных нейронов: 1) афферентных нейронов, принимающих сигналы от периферических и центральных терморецепторов; 2) вставочных, или интернейронов; 3) эфферентных нейронов, аксоны которых контролируют активность эффекторов системы терморегуляции. от периферических терморецепторов информация поступает в передний гипоталамус -- его медиальную преоптическую область. здесь происходит сравнение полученных с периферии сигналов с активностью центральных термосенсоров, отражающих температурное состояние мозга. на основе интеграции информации этих двух источников задний гипоталамус обеспечивает выработку сигналов, процессами теплопродукции и теплоотдачи. именно здесь обнаружены нейроны, активность которых зависит от локального теплового раздражения как преоптической области гипоталамуса, так и нейронов шейно-грудно-го отдела спинного мозга. высшие структуры головного мозга, в частности новая кора, также принимают участие в терморегуляции. доказана роль условнорефлекторного механизма в организации опережающих вегетативных и поведенческих реакций, направленных на поддержание оптимальной величины температурной константы организма по опережению. в развитии индивидуальной устойчивости к холоду важную роль может играть импринтинг -- ранняя форма памяти.

преемственность наследственных свойств связана с передачей их генетической информации.единицами генетической информации являются гены.каждый ген состоит из ряда нуклеотидов,расположеных на нитях днк.