Яка органела характерна для прокаріотів?​

Прокаріотичні мікроорганізми за структурою та функціями є складними саморегулюючими системами. У процесі життя мікроорганізми, залежно від тих субстратів, у які вони потрапляють, виробляють адаптивні ферменти. Завдяки цьому вони можуть швидко пристосовуватися до найрізноманітніших умов. Основні процеси обміну речовин у бактерій (живлення, дихання і виділення) мають спрощений характер, надходження поживних речовин, а також видалення продуктів життєдіяльності, здійснюється через клітинну оболонку.

Живлення. Для прокаріотів характерна надзвичайна різноманітність у типах живлення. За сучасною класифікацією типи живлення прокаріотів розрізняють залежно від джерела Карбону і енергії. За джерелом Карбону всі мікроорганізми можна поділити на дві групи: автотрофи і гетеротрофи. Чимало мікроорганізмів є міксотрофами, тобто вони здатні переходити від одного типу живлення до іншого. Переважна більшість прокаріотів є гетеротрофами, які можуть добувати органічні сполуки з відмерлих решток (сапротрофи), живих організмів (паразитотрофи) та отримують завдяки співіснуванню (симбіотрофи). За використання різних джерел енергії серед мікробів вирізняються такі групи: а) фототрофи, які використовують сонячне світло, як джерело енергії; б) хемотрофи, джерелом енергії для яких є різні неорганічні і органічні сполуки.

корабль плывет машина едет человек идет птица летит и т.д.

проявление гибкости зависит от ряда факторов. главный фактор, обуславливающий подвижность суставов – анатомический. ограничителями движений являются кости. форма костей во многом определяет направление и размах кости в суставе (сгибание, разгибание, отведение, , супинация, пронация и вращение).

гибкость обусловлена центрально-нервной регуляцией тонуса мышц, а также напряжением мышц-антагонистов. это значит, что проявление гибкости зависит от способности произвольно расслаблять растягиваемые мышцы и напрягать мышцы, которые осуществляют движения, то есть от степени совершенствования межмышечной координации.