Моє ставлення до літніх людей твір у публіцистичному стилі

Як я ставлюся до людей похилого віку? як і багато інші, я ставлюся до стареньким і стареньким з повагою. це наше минуле, їх не можна не поважати! скільки в них знань, мудрості. адже бувають люди, точніше навіть нелюди, що без поваги ставляться до людей старше них самих! люди без виховання, без совісті. ви бачили коли небудь групи підлітків, що знущаються над тією чи іншою бабусею? а таких випадків дуже багато! батьки, які не дали правильного виховання, парою винні не менше своїх же дітей! я зневажаю таких людей, більше того, я їх засуджую за таку поведінку. кожна старенька, в не залежності ветеран вона чи ні, гідна поваги! я ставлюся до літніх людей шанобливо. вони минуле покоління яке тепер потребує турботи!

тільки праця є людині жити, харчуватися. будеш сидіти склавши руки, нічого не вийде.

щоб щось мати, потрібно старанно працювати. ти ходиш до школи і здобуваєш там знання, які згодом використаєш   на практиці. за свою роботу отримуєш винагороду. або коли єш мамі і вона за це дає тобі цукерку.

висновок такий: хто не працює, той не їсть.