Твір на тему "заквітчаймо свою україну"

Заквітчаймо свою україну всі ми любимо країну, де ми народилися і живемо - україну. україну часто називають рідною ненькою, бо вона нам як мати. тому ми всі хочемо, щоб вона була гарною, сучасною, розвиненою країною. кожна людина повинна робити для цього все, що тітьки може, і спільними зусиллями ми зможемо зробити нашу україну такою, про яку ми мріємо.   так заквітчаймо ж нашу україну! і гарними квітами у кожного будинка, і своїми талантами та наполегливою працею. ми ще школярі, але ми скоро виростемо і будемо робити нашу україну кращою. хтось стане архітектором і побудує сучасні дома, дороги та інші споруди, а хтось буде саджати квіти та дерева, щоб було красиво повсюди. хтось буде лікувати людей і вчити дітей, хтось - захищати народ від ворогів. з когось з нас вийде вчений, що винайде щось дуже корисне для усього людства, а хтось стане музикантом, співаком, письменником, проетом і буде прославляти нашу україну на весь світ.   тому нам треба добре вчитися, щоб невдовзі почати робити нашу україну гарною і квітучою. але щось ми можемо зробити і зараз: наприклад, зробити гарним хоча б свій двір. якщо кожен це зробить, наша країна вже зараз стане красивішою.  

я прийшов до лісу рано навесні, коли ще в низинах лежав сніг. і побачив маленьку ніжну квіточку, яка невідомо як пробилась крізь шар мерзлого грунту." хто ти, люба? "-спитав я її. а вона лиш мовчала та хиталася на вітру. підказали через сон дерева : " це -пролісок. він один прокинувся у таку   холоднечу."  

  я нахилився ще нижче до незрозумілої синьої квітки. і почув : " сонечко, грій дужче, бо холодно мені. весно, я чекаю тебе. моїх брати і сестри вже простелили тобі доріжки у лісі, щоб ти не заблукала." 

виявляється. що ця маленька мужня рослинка зустрічає весну. я вклонився їй і прошепотів : "дякую, небесна квітка, що не злякалася ні зими, ні морозу! "