Скласти діалог між школярем і продавцем

кінець листопада , вітер зриває останнє листя з дерев по небу швидко , торкаючись криш домівок пливуть хмари. ось ось піде дощ. той осінній вже  не теплий дощик. як приємно у цей час спостерігати за ним з  вікна. дивитись як він капає на землю і утворює калюжі. стікаючи з дахів утворює струмки які на дорогах перетворюються на маленькі річки. природа мабуть вмивається перед довгим сном зими. все коротші дні. сонце зрідка виглядає через величезні дощові хмари.воно вже не гріє. природа засинає.

я прийшов до лісу рано навесні, коли ще в низинах лежав сніг. і побачив маленьку ніжну квіточку, яка невідомо як пробилась крізь шар мерзлого грунту." хто ти, люба? "-спитав я її. а вона лиш мовчала та хиталася на вітру. підказали через сон дерева : " це -пролісок. він один прокинувся у таку   холоднечу."  

  я нахилився ще нижче до незрозумілої синьої квітки. і почув : " сонечко, грій дужче, бо холодно мені. весно, я чекаю тебе. моїх брати і сестри вже простелили тобі доріжки у лісі, щоб ти не заблукала." 

виявляється. що ця маленька мужня рослинка зустрічає весну. я вклонився їй і прошепотів : "дякую, небесна квітка, що не злякалася ні зими, ні морозу! "