Іть будь-ласка скласти твір мініатюру рідний краєвид

Моя батьківщина — україна. не любити цю землю і людей, що живуть на ній, — неможливо! мій край — це чорне і азовське моря, карпати і полісся, синьоокі озера волині, південні степи, дніпро-славутич..розлогі дуби і стрункі смереки зустрічають мене в карпатах. швидкі річки, безліч ягід і грибів, чудові краєвиди — це все моя батьківщина.а як повільно несе свої води до чорного моря красень дніпро-славута! велично і суворо дивиться на запоріжжя колиска українського козацтва — хортиця. пригадую, як їхали ми сім’єю в крим через усю україну. зупинялися в мальовничих місцях і насолоджувалися незрівнянними крає.мене вразила велич каховського водосховища, обрії якого губляться в блакитному мареві. незабутнє враження залишилося від проїзду через сиваш, де з двох боків підступають моря — чорне та азовське. вражали нас родючі лани херсонщини і запоріжжя, гірські пейзажі від сімферополя до алушти. та найбільше мене вразила доброта людей, які зустрічалися нам по дорозі. пишаюся я тобою, мій рідний краю, моя земле — україно!     ось перепиши і постав мені ""!

                  з   таким запитанням звертається він до кожної людини.без зайвих слів ,чітко ,ясно.кожен має замислитись ,хто вона в світі? , хто в суспільстві? ,в історії?

                  той хто не віре в себе має пам`ятати про цю унікальність на цій землі.кожен з нас несе відповідальністьза себе ,тому що "тільки сьогодні усе для тебе".залишити по собі гарні спогади " жити спішити треба " " кохати спішити треба " " аби не проспати".

зароблена копійка краща за крадений карбованець.

з'їдений перед роботою хліб вирощує ледарів.

  і тисяча мудреців не дістане кинутий дурнем у криницю камінь.