Іть будь-ласка скласти твір мініатюру рідний краєвид

Моя батьківщина — україна. не любити цю землю і людей, що живуть на ній, — неможливо! мій край — це чорне і азовське моря, карпати і полісся, синьоокі озера волині, південні степи, дніпро-славутич..розлогі дуби і стрункі смереки зустрічають мене в карпатах. швидкі річки, безліч ягід і грибів, чудові краєвиди — це все моя батьківщина.а як повільно несе свої води до чорного моря красень дніпро-славута! велично і суворо дивиться на запоріжжя колиска українського козацтва — хортиця. пригадую, як їхали ми сім’єю в крим через усю україну. зупинялися в мальовничих місцях і насолоджувалися незрівнянними крає.мене вразила велич каховського водосховища, обрії якого губляться в блакитному мареві. незабутнє враження залишилося від проїзду через сиваш, де з двох боків підступають моря — чорне та азовське. вражали нас родючі лани херсонщини і запоріжжя, гірські пейзажі від сімферополя до алушти. та найбільше мене вразила доброта людей, які зустрічалися нам по дорозі. пишаюся я тобою, мій рідний краю, моя земле — україно!     ось перепиши і постав мені ""!

  горобець-боягуз. якщо він побачить людину, то одразу ж відлітає. напевно, думає, що поки ми його відволікаємо, позаду лізе кішка. зловить його і з"їсть або принесе людям, щоб гралися з ним, як з пташкою.

 

не знаю чому, але я маю велику любов до книг.в тому числi це й словники.поринаючи в них з головою, я  бачу  перед собою   новi гранi ношоi барвистоi мови ,розумiю ,що я ще так мало знаю i скiльки я можу для себе вiдкрити.

з  кожноi сторiнки словника  я дiзнаюсь ,напевне, бiльше ,нiж в невеликого художнього твору в кiлька десяткiв сторiнок.але як же iх багато i як же хочеться осягнути всi.тож не бiйся заглядати в словник та поповнювати свiй лексичний запас ,всього лиш тримаючи в руках маленьку книжечку,що знаэ i готова подiлитись знаннями з тобою!