Іть будь-ласка скласти твір мініатюру рідний краєвид

Моя батьківщина — україна. не любити цю землю і людей, що живуть на ній, — неможливо! мій край — це чорне і азовське моря, карпати і полісся, синьоокі озера волині, південні степи, дніпро-славутич..розлогі дуби і стрункі смереки зустрічають мене в карпатах. швидкі річки, безліч ягід і грибів, чудові краєвиди — це все моя батьківщина.а як повільно несе свої води до чорного моря красень дніпро-славута! велично і суворо дивиться на запоріжжя колиска українського козацтва — хортиця. пригадую, як їхали ми сім’єю в крим через усю україну. зупинялися в мальовничих місцях і насолоджувалися незрівнянними крає.мене вразила велич каховського водосховища, обрії якого губляться в блакитному мареві. незабутнє враження залишилося від проїзду через сиваш, де з двох боків підступають моря — чорне та азовське. вражали нас родючі лани херсонщини і запоріжжя, гірські пейзажі від сімферополя до алушти. та найбільше мене вразила доброта людей, які зустрічалися нам по дорозі. пишаюся я тобою, мій рідний краю, моя земле — україно!     ось перепиши і постав мені ""!

білочка невеличке   звірятко, яке живе у лісах та парках.

  в неї руденька пухнаста шубка.вона  навесні стає майже сірою, бо білка линяє. на вушках, що постійно стирчать угору, кисточки. пухнастий хвостик, що є у стрибанні, піднятий догори. кориченеві та блискучі.

  це дике звірятко спритно перебирається деревами аж до верхівок та прудко стрибає, керуючи хвостиком, мов кермом.

коли постукати горіхом по горіху, то білочка здаля почує і прискаче, щоб взяти їх. іноді навіть з рук людини. коли їсть, то тримає їжу передніми лапками.

  гарне та доброзичливе звірятко - білочка. за нею цікаво спостерігати. 

лісова пригода

абонесподівана зустрічна день народження мені батьки подарували собаку. а тварини потребують догляду, тому в мої обов'язки входило гуляти з собакою уранці і увечері. теплим літнім вечором ми з дружком, так звали мого собаку, йшли стежиною в лісу. на поляні вже не було нікого. дружок весело бігав біля мене, а потім раптом насторожився — і побіг в протилежний бік, де почав весело гавкати. цікавість змусила і мене підійти туди, де весело крутив хвостиком дружок. коли я підійшов і намагався розгледіти, що ж побачив під кущем мій собака, то відчув, що щось дряпає мені ногу. я опустив очі до ніг і побачив, як по штанині дерлося перелякане маленьке котеня. воно втекло від собаки і просило захисту у мене. я узяв котеня на руки, приголубив і заспокоїв його. котеня приємно замурчало.додому ми повернулися утрьох.