Іть будь-ласка скласти твір мініатюру рідний краєвид

Моя батьківщина — україна. не любити цю землю і людей, що живуть на ній, — неможливо! мій край — це чорне і азовське моря, карпати і полісся, синьоокі озера волині, південні степи, дніпро-славутич..розлогі дуби і стрункі смереки зустрічають мене в карпатах. швидкі річки, безліч ягід і грибів, чудові краєвиди — це все моя батьківщина.а як повільно несе свої води до чорного моря красень дніпро-славута! велично і суворо дивиться на запоріжжя колиска українського козацтва — хортиця. пригадую, як їхали ми сім’єю в крим через усю україну. зупинялися в мальовничих місцях і насолоджувалися незрівнянними крає.мене вразила велич каховського водосховища, обрії якого губляться в блакитному мареві. незабутнє враження залишилося від проїзду через сиваш, де з двох боків підступають моря — чорне та азовське. вражали нас родючі лани херсонщини і запоріжжя, гірські пейзажі від сімферополя до алушти. та найбільше мене вразила доброта людей, які зустрічалися нам по дорозі. пишаюся я тобою, мій рідний краю, моя земле — україно!     ось перепиши і постав мені ""!

извините, я не знаю украинского языка, поэтому по-:

 

кинутися з усіх ніг - швидко

не иметь конца-края - нескінченно, безмежно.

идти как ни своими ногами -   неуверенно, устало, медленно

 

жить на широкую ногу -   багато

яби ми змогли б об"єднатися в одну родину, то , вважаю, всі наші проблеми стали би не такими вже й складними. керівники піклувались би про своїх підлеглих. лікарі боролись би за життя кожного хворого. нужденність зникла би, не було б безхатніх та сиріт. 

чи може спати спокійно хтось у родині, коли слабий та немічний плаче? й втомлений чи зайнятий будеш, та вирушиш на . чи зможеш істи, коли поряд стоїть голодна людина?   так, було б гарно, яби українці стали однією родиною. але поки це неможливо, треба кожному робити те, що він розуміє й може. треба об"єднуватися всім , хто вже небайдужий.