Ятиждень тому написав цей твір: це був суботній вечір, рік тому. я повертався з річки. підійшовши до дому, почув якийсь тихенький і жалібний голосок. раптом біля своїх ніг побачив пухнасту грудочку. я простяг до неї руку і тут же інстинктивно відсмикнув: грудочка надулась, широко відкрила рота й зашипіла. це було дитинча якогось птаха. чомусь воно не спурхнуло від моєї простягнутої руки. мабуть, пташеня було поранене або хворе. хоч би як там не було, я вирішив йому , тому що люблю тварин. згодом, я дізнався, що то було дитинча ластівки. воно, напевно, впало з гнізда і поранило своє крило. мені було його так шкода, що я пташку взяв до себе додому. мама не заперечувала, а навпаки, підтримала мене і ! я за ним слідкував день у день, доглядав, а через два тижні нарешті він зміг стати на свої тонісінькі ніжки. на наступний день міг ходити. так минуло декілька місяців і моє пташеня могло вилетіти у безмежне небо, у якому, надіюся, знайшло свою матір . я не знаю, що було б з ластівкою, якби мене не було поруч з тваринкою у тому місці і в той час. але я радий, що так трапилося і я зміг комусь .
Спасибо
Ответ дал: Гость
радісно - весело
довго - багато
ясно - світло
Ответ дал: Гость
не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння боже, колиска людства, втілення краси i добра. з перших кроків людини на землі вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!
Популярные вопросы