До слова хата знайти два спільнокореневі слова

є в харкові місця, відомі кожному жителю міста. вони внесені в усі екскурсійні маршрути міста. тут призначають побачення, сюди харків'яни неодмінно ведуть гостей, які приїхали до них здалеку. тут можна побачити і іноземні делегації. такі місця - дзвіниця успенського собору, покровський монастир, пам'ятник т. г. пам'ятник великому кобзареві займає особливе місце в списку відомих місць столиці слобожанщини. відкритий 24 березня 1935 року, він і зараз залишається одним з найбільш значних досягнень вітчизняної монументальної скульптури і є яскравим символом дружби і братерства українського і російського народів. пам'ятник тарасу шевченку - своєрідна візитна картка харкова. дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше приїхав до харкова. пам'ятник височіє між головною магістраллю міста - сумської вулицею, і центральною площею, яка з отриманням україною незалежності отримала назву площа свободи. дуже вдало вибране місце, точно розраховані розміри монумента (його загальна висота 16,5 метрів, висота статуї поета 5,5 метрів), гармонійна підпорядкованість архітектурних і скульптурних елементів посприяли тому, що пам'ятник відразу органічно вписався в ансамбль міста. пам'ятник стоїть у мальовничому місці - в саду імені т. г. шевченка. одна з алей саду веде до національного університету імені в. карамзіна; за іншою алеї від пам'ятника можна потрапити до ще одного споруди, яке варте уваги, кіноконцертному залі «україна». цей зал кільцем обступили старі і молоді дерева саду шевченка. тут до саду примикав один з найстаріших в україні зоопарків, історія якого налічує понад сто років. тим не менш, серцем цього дивовижного куточка харкова є пам'ятник кобзареві. бронзова статуя шевченка піднята на тригранний пілон. навколо нього на виступах, яке поступово зростають, розташовані шістнадцять фігур, які уособлюють собою всю історію україни. шевченко коштує, ледь схиливши в задумі непокриту голову. скульптор зупинив ту мить, коли поет збирався зробити крок - в ньому весь порив, весь рух. на плечі накинуто пальто, права рука стиснута в кулак. у зовнішності поета, в його суворому обличчі, в зсунутих бровах, в енергійному жесті руки відчувається сила незвичайної людини, яка присвятила своє життя і талант україни, свого народу, людини, який залишив нащадкам велику творчу спадщину. на творчості шевченка виросло чимало поколінь сучасних художників слова. стоячи біля пам'ятника, ми ніби чуємо в шумі дерев, які оточують пам'ятник, вічні слова поета.

чи потрібно читати книжки?

читання – це одна з радостей життя. ця радість полягає у тому, що читаючи книгу, переживаєш усі події разом з її героями, немов переносишся у інший світ, стаєш свідком цікавих та захоплюючих подій, ситуацій, до яких портапляють герої, уявляєш їх , яке може дуже сильно відрізнятися від нашого… 

окрім того, читання розвиває нас. завдяки книзі ми стаємо мудрішими, набуваємо життєвий досвід. а освітні книжки є для нас джерелом знань у всіх галузях життя. 

для мене читання - одне з улюблених захоплень дитинства. ще маленькою я дуже любила слухати, як бабуся або мама читали мені казки, а потім моя уява малювала образи головних героїв у моїх снах та мріях. 

у епоху нових відкриттів, коли технологічний прогрес дійшов до вищої точки і існує багато екранізацій відомих літературних творів, книга все одно залишається чимось дивовижним. і фільми не можеть нам її замінити, а, можливо, лише доповнити. 

отже, читати книги треба не лише тому, що вони збагачують наші знання, а й тому що книга - це наша духовність.