Осердя, як і на любов, існує чимало різних поглядів. пригадується один епізод із життя. був вечір. люди поверталися з церкви, у якій щойно закінчилася вечірня. раптом почувся крик. він долинав від п’яного чоловіка, котрий лежав неподалік. важко було зрозуміти, що намагався сказати цей чоловік, але відгуки людей можна було почути і за сто метрів. велика кількість осуду посипалась на нього… почути таке від людей, котрі кілька хвилин тому були в церкві, стало несподіванкою. це був наче грім серед ясного неба. інші проходили повз нього створивши лице, яке виражало неабияку заклопотаність. у числі останніх із церкви вийшов маленький хлопчик. на вигляд мав близько 12 років. підійшов до нього, допоміг підвестися. тим часом у гурті людей, що стояли неподалік, почалося обговорення особи хлопчика. усі зійшлися на думці, що він є сином того п’яного чоловіка. також прозвучали слова, що той чоловік не заслуговує на такого доброго сина. дехто стверджував, що такого батька варто було б залишити на вулиці до ранку, мовляв, аби протверезів і мав урок на майбутнє. отже, так виглядала «народна мудрість», хоч нею, на превеликий жаль, і не пахло. а хлопчина просто відвів цього чоловіка додому. сам же швидко побіг до свого, бо вже темніло і він не хотів, щоб батьки тривожилися. на мою думку, це випадок, коли мала дитина повелася доросліше, ніж сивочолі дідусі і бабусі
Спасибо
Популярные вопросы