Скласти 5-6 речень із займенниками: мого, свою, та, ту, стільки, такі,того, цей,інші

Явигулював свою собаку у мого дідуся є цікаві книги та груша була дуже вкусна памятаєш ту вправу? стільки квітів розцвіло весною у тебе такі чудові прикраси того дня був дощ так?

віктор олександрович, вчитель:

— київ стає охайнішим, принаймні двічі на рік — навесні та восени, коли комунальники білять дерева та змітають листя. результат їхньої роботи видно по парках та скверах. до речі, не лише у центрі, а й у нас на борщагівці — там особливо ретельно прибирають у листопаді. я б і сам не проти мітлою , але часу немає. втім, моя виражається по-іншому: я не сміття під ноги, а шукаю урни. так і родину привчив. до цього закликаю й інших мешканців столиці.

тетяна вікторівна, бібліотекар:

— як же у наш час без місячників — адже люди стали такими байдужими. вони радше кинуть обгортку від цукерки на вулиці, аніж у себе вдома. на виручку приходять комунальники — без них не обійтися. але все одно хотілося б, щоб самі кияни з більшою любов’ю ставилися до рідного міста і його прибирати. у 60-ті роки всі гуртом саджали дерева, квіти, аби на подвір’ях було гарно. а пригадую слова одного з героїв михайла булгакова: “розруха починається в головах”. до речі, багато чого залежить не лише від нас, а й від районних адміністрацій. наприклад, у дніпровському, де я нині мешкаю, бруду по коліна. на проспекті ватутіна — що був там місячник, що не було: вибоїни на асфальті лишилися, листя не прибране. і це за повного потурання з боку жеків. на відміну від дніпровського, в оболонському та солом’янському районах дедалі краще. невже там по-іншому думають?

валентина яківна, професор:

— працюю поруч з метро “кпі” — там старі дерева прибрали, а нові посадили. причому це робиться не для “галочки”. на нивках комунальники клумби впорядкували, поставили огорожі в скверах — відокремили зелену зону від житлової. а ще кажуть, що це околиці, до яких у міської влади руки не доходять. а в центрі місцями — чисто, місцями — ні. як от, скажімо, у підземних переходах на “театральній”. може, там провести місячник? як на мене, то благоустроєм потрібно займатися не двічі на рік, а щоденно. тоді й буде результат. ще б подбати, аби самі кияни не смітили. але де, як виховати такий рівень свідомості, особливо у молоді? раніше ми, старше покоління, дороги від листя чи снігу самі розчищали — не чекали двірника.

юля, хореограф:

— у нас на теремках і дитячі майданчики пофарбували, і гілля старе прибрали. а навесні двори засадять зеленню. чому я так впевнено про це говорю? бо теремки район чистий. повірте, я жодного папірця на вулиці не бачила — теремчани до свого масиву ставляться трепетно. хіба не комунальникам? мені є з чим порівнювати. колись я мешкала на солом’янці, де сміття майже не вивозили. брудно біля кожного зі столичних базарів та торговельних центрів. невже там ніхто не прибирає? , кияни й не повинні знати, що в місті тривав місячник з благоустрою. адже роботу комунальників видно неозброєним оком.

 

Зображуючи портрет сучасника, я завжди уявляю молоду людину. хоча старше покоління і вважає вік категорією філософською. я пого джуюсь із тим, що вік вимірюється не роками, а станом душі, проте при клади свідчать, що історію вершать люди молоді. спілкуючись із ветеранами великої вітчизняної війни, які неодно разово бували в нашому класі, я дізналася, що вік бійців складав два дцятьтридцять років. сорокарічні воїни, більшою мірою, йшли в обозі. ні, зрілим людям не було легко ні на фронті, ні в тилу, де кувалася зброя для боїв, але розрахунок усіх тактичних операцій був зроблений на мо лодих, здорових, спритних, загартованих. у п’ятдесяті роки мій дідусь був на цілині. знову молодь… а новобу дови! скільки їх було зведено руками молоді! і ось нарешті роки дев’яності. саме молодь підтримала шлях демо кратизації країни: виступила за відродження національних традицій, рідної мови, багатонаціональної культури. дев’яності роки ознаменувалися піднесенням політичного життя краї ни. утворилися нові партії, громадські організації, молодіжні об’єднан ня, лави яких поповнилися молоддю. особливої масовості набув еколо гічний рух. юнаки і дівчата стали на захист усього живого на рідній землі. а якого піднесення набули патріотичні почуття моїх сучасників! мо лодь відроджує вахти пам’яті, започатковані попереднім поколінням, ві данину пошани не тільки загиблим, а й живим, тим ветеранам, які потребують , співчуття і підтримки. як важливо, що наше сус пільство підтримує пропозиції оон у проведенні заходів до дня людей похилого віку, дня інвалідів, дня боротьби зі снідом та палінням, висту пає за здоровий спосіб життя. під час виборів президента україни молодь теж сказала своє вагоме слово, підтримавши курс на стабільність і розвиток держави. молодим жити, отже їм робити вибір! це особливо відчутно у нашому студентсь кому місті. у харкові більше двадцяти вузів, тому я можу стверджувати, що моє рідне місто має молоде обличчя. відчутний вплив молоді на духовну культуру суспільства. відбудовчі роботи у зруйнованому харківському костьолі взяла на себе молодь. юна ки і дівчата різних національностей вирішили зробити свій внесок у рес таврацію цієї пам’ятки архітектури. а скільки православних храмів відро джується завдяки молоді! а той, хто поклав цеглину на будівництво храму, ніколи не скривдить немічного, не стоятиме осторонь чужого горя. на жаль, правильну життєву позицію вибрати дуже важко. у той час, коли суспільство почало розподілятись на багатих і бідних, деякі люди забувають про милосердя. немало байдужих людей з’явилось і серед мо лоді. це насторожує, бо той, хто сьогодні прислухається тільки до дзвону монет, чи почує завтра голос потребуючого ? чи не забуде по ступитися місцем у транспорті літній людині? чи подасть ковток води спраглому? я теж дитина свого часу, і, мабуть, у мене теж є безліч вад. безумовно, ідеальних людей немає. але я вважаю, що у будьякий час необхідно не втрачати людського обличчя, бо інакше ми не зможемо виростити гідних нащадків. без сучасного не буває майбутнього. тому я сподіваюсь, що я і мої ровесники знайдемо правильний життєвий шлях і не втратимо своїх позитивних рис.