Стаття в газету на морально-етичну тему. усі різні — усі рівні який загадковий світ у своїй грандіозній картині — поєднання людських всесвітів. кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше — своїм внутрішнім світом. я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. я один-єдиний такий. мій внутрішній світ неповторний, яким би він не був. так само є неповторним світ тих, хто поруч зі мною. людина має не тільки біологічну суть, а ще й соціальну (політична тварина — так образно висловився арістотель). ми не можемо жити поза суспільством, не створюючи держави. ми постійно потребуємо спілкування, ми не можемо бути самотніми. а той, хто не живе в суспільстві, той або надлюдина, або морально недорозвинена істота (арістотель). ми пов'язані один з одним тисячами невидимих ниток, здавалося б, очевидні речі слід належним чином сприймати, та наступає якийсь момент і комусь захочеться обірвати ці нитки. так починаються війни. проблема «усі різні — усі рівні» стара як світ. стільки зусиль було докладено до вирішення проблеми щодо поєднання рівності й індивідуальної свободи. згадаймо біблію: ми створені за образом і подобою божою, отже, ми — рівні. ми маємо вуха, але не чуємо. тільки в xx столітті ми пережили дві світові війни. експеримент з срср теж не вдався, не вдалося тоді створити суспільство рівності й братерства. яке вже там братерство, коли росія стала «первой среді равних» (й.сталін). на мою думку, західні демократії правильно вирішили створювати в себе громадянське суспільство, яке дає кожному простір для самовираження, самореалізації поза державою, яка схильна нехтувати особистістю. людина приречена на свободу, постійно знаходячись у ситуації вибору. створюючи себе, ми створюємо світ. обираючи себе, ми обираємо все людство. усе надзвичайно просто і надзвичайно складно: «царство небесне» в нас самих. людина створена для добра, добро запрограмоване в ній, інакше людство вже давно б загинуло. дійсність буде такою, якою зроблять її зусилля мільйонів людей. треба зовсім небагато духовної роботи над собою, щоб стати терпимим і сприймати кожного таким, яким він є. ми громадяни одного світу. ми рівні. світ у наших руках. всесвіт один і той же для всіх. мудрі слова були колись сказані сенекою: «я пишаюся не тим, що я громадянин риму, а тим, що я громадянин світу». ми є унікальними й неповторними. ми — часточка загального. ми — рівні. про це слід думати, говорити, писати. саме з таким підходом, залишаючись різними й рівними, ми зможемо захистити це крихітне життя у всесвіті — землю.
Спасибо
Популярные вопросы