Дайте коротку (4-5 речень) письмову відповідь на запитання: «Що мав на увазі Квінтіліан, коли, порівнюючи Демосфена та Цицерона, говорив, що в першого в промові «нічого не можна скоротити», а до другого «нічого не можна додати»?»

узгодження -такий спосіб підрядного зв'язку слів у словосполученні , при якому залежне слово узгоджується із головним у формі роду ,числа і відмінка .

я,звісно, як і більша частина людей, вважаю, що здоров"я треба берегти,а берегти його треба як слід,ще змалку. у деяких людей виникають такі запитання-відповіді: наприклад, навіщо мені ходити до лікаря, у мене ж нічого не болить,змалку всі діти миють руки тільки раз на день,беруть руки в рот запилені,але ж вони не можуть зрозуміть що це все мікроби, через цю пиль вони потрапляють до кишечника, та перетворюються у ще більше більше та більше кількість мікробів.потім ці мікроби потрапляють до желудку та з"являється якась серйозна хвороба.я вважаю,що так не треба, змалку і зовсім треба намагатися зовсім не хворіти.для цього треба мити руки 4 рази на день,купатися,чистити зуби, щоб мікроби не потрапляли ні в якому разі до організму.бережіть своє здоров"я змалку та будете здоровими усе своє життя!

дорогий милий друже! дуже вдячна тобі за прихильність до мене. дякую тобі і за те, що впродовж життя зберіг у душі недоторканим куточок, у якому назавжди залишився дитиною – безпосередньою, чулою до краси, вразливою до людських страждань і болю. ти умів дивуватись кожній квітці й росинці на стеблі, захоплювати своєю творчістю інших. як мені зараз тебе не вистачає. адже саме ти мене навчив любити мистецтво, відчувати красу у природі і людях. завдячуючи тобі, я пізнала найвищу насолоду, яку може бог дарувати людині, – натхнення й злет духу у творчості. саме ти допоміг мені зрозуміти, що природа – це цілий всесвіт. усе це стало для мене живою істотою. я знаю, що рослини, як і люди, проходять через страждання і пекельні муки.а пам’ятаєш це високе небо, цей шал тепла, а літньої пори – спеку? ти завжди казав: ну хіба це можна не любити? і справді, хіба можна? тепер я часто думаю, що я так і не встигла подякувати тобі за розум і душу, які плекали добре і вічне. як мені зараз хочеться сказати тобі „і”. і за добру науку і любов, і прости мені те, що може колись була неуважною до твоїх слів чи інколи не розуміла їх. прости мені і хай там, де „вічні дзвенять водограї”, де „пахнуть чудові сади”, буде тобі добре і легко. тепер я усе розумію.

ось так я написав на таку собі ліричну тематику:

дивно тьохкала душа.

серце билось не згаса.

повен жарого стремління,

ладен знову я  до забутого вміння.

зародилося щось духмяне у мені.

таке щось гаряче і незбагненне,

немов думки нині весняні.

це чисте свято у мені одному,

вітерцем повіяло по полі чепурному,

по цій сонячній галяві,

там, де моя вірна, у небесній синеві,

неначе калинова святая стояла.

віночки  святкові начиняла.

дрібен зелен у її руках,

переплітався у кольорових стрічечках.

в'яже, моя

богом мені даная.