Діалог між учнем , один з яких захоплюється пам'ятником Т. Шевченку на Валу а інший відстоює думку про доцільність зміни віку героя.

батько й мати – найрідніші і найближчі кожному з нас. вони мають спільну назву — батьки. від них ми одержуємо життя. вони вчать нас людських правил, в наші вуста добрі слова. на мою думку, треба поважати своїх батька й неньку, тому, що вони нам дали це життя, вони у нас єдині і більше таких немає на землі. адже вони нам свої знання і уміння, і прагнуть, щоб з іхньої дитини виросла людина з великої літери. моя мати мені каже: «як зараз ти ставишся до своїх батьків, так само твої діти будуть ставитися до тебе». тому, якщо ми будемо поважати своїх батьків, то життя в нас буде краще, як кажуть добро повертається добром.

у кожної людини дуже багато справ. і якщо вона не виконала  її   вчасно, то втратила  свій дорогоцінний час. а часом треба дорожити. тому що на наступний день справ буде ще більше. і їй  буде шкода втраченого часу. а згаяний час вже не можна повернути. наприклад  я,використовую кожну вільну хвилину з користю і намагаюся не відкладати роботу на завтра.

«чи потрібно гарно вчитись, щоб досягти успіху у житті»

успіх – це розуміння моральне, соціальне, індивідуальне, духовне. і в кожному виді цього поняття ця ціль досягається мабуть по-різному. я змогла змінити в собі негативні риси і навчилась жити в злагоді з своєю совістю, , рідними і друзями. і зовсім неважливо яка я гарна учениця. якщо я прагну успіху у суспільстві – навчання це гарний стрибок в світ успішних, а далі розум  відходить на другий план, а уміння «вижити з акулами бізнесу» не зважаючи на мораль, хоча і маючи уміння нестандартно мислити теж є. а от в плані духовному, не таке вже важливе 10 чи 5 ти маєш з предмета, а головне ти – людина з мораллю, честю, совістю - і тобі буде шана від людей і рідних .

просте, розповідне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленою обставиною вираженою дієприслівниковим зворотом.