75 Випишіть стилістично забарвлені слова. У якому стилі може бути вико- ристане кожне з них? Укажіть серед виписаних слів запозичені.
Дорого, периметр, спортклуб, ледащо, комбайн, функціону-
вати, монітор, зирити, дивитися, низький, загальнонародний
велик, префікс, відфутболити, військово-патріотичний, працю
вати, фотосинтез, вранці.

Нужно

в майбутньому я бачу украину дуже мальовнычою державою.на кожний вулыци квитнуть каштаны.люды зустричають схид и захид сонечка ,и радиють новому дню.ось такою я бачу украину в майбутньому.

[р о з п о в' і д'] - 9 букв, 8 звуків

(підкресл. - наголош.)

роз - по - відь(3 склади)

1 - закритий, наголошений;

2 - відкритий, ненаголошений;

3 - закритий, ненаголошений;

[р] -  пригол.,сонорн.,язик.,твердий.;

[о] -  голосн.,задн.ряду,середн.підн., лабіал.;

[з] - пригол., шумн.,дзвінк.,язик.,тверд.;

[п] -  пригол.,шумн.,губн.,твердий.;

[о] -  голосн.,задн.ряду,середн.підн., лабіал.;

[в'] -  пригол.,сонорн.,язик.,м'який;

[і] -  голосн., передн.ряду,високе підн.,нелабіал.;

[д'] - пригол.,шумн.,дзвінк.,язик.,м'який.

з увагою до вас. петрусь.

різні пори року несуть різний настрій. хтось захоплюється білим снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися жаркого літа з купанням в річці. а я люблю осінь. це така красива пора року. клени одягнулися в рум'янець. вони коштують, замислившись, на лужку, немов сумують про те, що прийшов жовтень. іноді тихенько знімають своє різьблене листя. раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних кленів. як ніжно золоті берізки серед зелених сосен. спустіли гілки і засмучуються, що скоро прийдуть холоди. схожі на величезних велетнів, розкинувши гілки, коштують жовто-зелені дуби. високо в небі дзвінко курликають журавлі. вони збираються в зграї і летять на південь. десь високо вгорі перекликаються дикі гуси. у рідних краях дуже холодно, і вони вимушені летіти туди, де тепло. тільки горобці літають навкруги і дзвінко цвірінькають, оскільки ним нікуди поспішати. а я гуляю і думаю - яка гармонія фарб і звуків!

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.