Властивість мови, яка надає їй емоційного забарвлення- відтінку ніжності, ласки.​

літо – неповторно чарівна пора. довгими, нудотними зимовими вечорами ми з солодким завмиранням серця пригадуємо його минуле пришестя і будуємо неймовірно-фантастичні плани на прийдешній сезон визволення: тіла - від сморідних обіймів поношеного «всесезонного» одягу; душі – від незліченних тортур стресами, буденністю та надокучливою увагою заздрісно-пліткарського соціуму. і не має принципового значення до якого місця перебування вас прив’язує запис конторника на одинадцятій сторінці синьої «три зубастої» книжечки – села чи райцентру, міста чи мегаполісу, ви з однаковою одержимістю та фанатизмом будете поклонятися «ідолові літа», цурпелячи до його вівтаря останні крихти зекономлених, далеких від поняття «олігархічні» або «пристойні», статків

я,звісно, як і більша частина людей, вважаю, що здоров"я треба берегти,а берегти його треба як слід,ще змалку. у деяких людей виникають такі запитання-відповіді: наприклад, навіщо мені ходити до лікаря, у мене ж нічого не болить,змалку всі діти миють руки тільки раз на день,беруть руки в рот запилені,але ж вони не можуть зрозуміть що це все мікроби, через цю пиль вони потрапляють до кишечника, та перетворюються у ще більше більше та більше кількість мікробів.потім ці мікроби потрапляють до желудку та з"являється якась серйозна хвороба.я вважаю,що так не треба, змалку і зовсім треба намагатися зовсім не хворіти.для цього треба мити руки 4 рази на день,купатися,чистити зуби, щоб мікроби не потрапляли ні в якому разі до організму.бережіть своє здоров"я змалку та будете здоровими усе своє життя!

-привіт, васильку. 

-привіт, маринко. 

-як у тебе справи?

-добре, а у тебе?

-також. ходімо до мене додому на чай.

-ходімо!

є в харкові місця, відомі кожному жителю міста. вони внесені в усі екскурсійні маршрути міста. тут призначають побачення, сюди харків'яни неодмінно ведуть гостей, які приїхали до них здалеку. тут можна побачити і іноземні делегації. такі місця - дзвіниця успенського собору, покровський монастир, пам'ятник т. г. пам'ятник великому кобзареві займає особливе місце в списку відомих місць столиці слобожанщини. відкритий 24 березня 1935 року, він і зараз залишається одним з найбільш значних досягнень вітчизняної монументальної скульптури і є яскравим символом дружби і братерства українського і російського народів. пам'ятник тарасу шевченку - своєрідна візитна картка харкова. дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше приїхав до харкова. пам'ятник височіє між головною магістраллю міста - сумської вулицею, і центральною площею, яка з отриманням україною незалежності отримала назву площа свободи. дуже вдало вибране місце, точно розраховані розміри монумента (його загальна висота 16,5 метрів, висота статуї поета 5,5 метрів), гармонійна підпорядкованість архітектурних і скульптурних елементів посприяли тому, що пам'ятник відразу органічно вписався в ансамбль міста. пам'ятник стоїть у мальовничому місці - в саду імені т. г. шевченка. одна з алей саду веде до національного університету імені в. карамзіна; за іншою алеї від пам'ятника можна потрапити до ще одного споруди, яке варте уваги, кіноконцертному залі «україна». цей зал кільцем обступили старі і молоді дерева саду шевченка. тут до саду примикав один з найстаріших в україні зоопарків, історія якого налічує понад сто років. тим не менш, серцем цього дивовижного куточка харкова є пам'ятник кобзареві. бронзова статуя шевченка піднята на тригранний пілон. навколо нього на виступах, яке поступово зростають, розташовані шістнадцять фігур, які уособлюють собою всю історію україни. шевченко коштує, ледь схиливши в задумі непокриту голову. скульптор зупинив ту мить, коли поет збирався зробити крок - в ньому весь порив, весь рух. на плечі накинуто пальто, права рука стиснута в кулак. у зовнішності поета, в його суворому обличчі, в зсунутих бровах, в енергійному жесті руки відчувається сила незвичайної людини, яка присвятила своє життя і талант україни, свого народу, людини, який залишив нащадкам велику творчу спадщину. на творчості шевченка виросло чимало поколінь сучасних художників слова. стоячи біля пам'ятника, ми ніби чуємо в шумі дерев, які оточують пам'ятник, вічні слова поета.