ЕСЕ "Доброта, доброчинність, чинність у ставленні до себе й до інших" ​

все застигло ніби в очікуванні або від жаху. птахи більш не літають, комахи не гудуть.всі поховались. на деревах жоден листочок не ворухнеться.обрій темнішає прямо на очах. великі важкі хмари затулили небокрай. вже десь чути рокотання наближаючого грому.

і ось земля здригається. раз, другий. а за цим перші важкі краплини. ще між вибухами тримається тиша, але скоро це скінчиться.

шумна рясна злива напує землю, кожне дерево, кожну травичку такою очікуванною вологою.

тепер зрозуміло, що напочатку був не жах, а очікування часу, коли жага скінчиться,  і все нап ється і омиється від пилу та спеки.

надворі

наскрізь

навтьоки

безконечно

повільно

міцно

заможньо.

осінь принесла з собою дощ і холодний північний вітер .гілки дерева згиналися від вітру,а листя мов птахи зривалося вгору .журавлі відлітали ,але вони були впевнені,що повернуться знову.

а) сурядне.

б) сурядне.

в)підрядне.

г)підрядне.