Визначте речення, у якому "що" є сполучним словом Раптом
Тепер я вірю в те, що дикі
звірі його музики слухали!
А він забув про
весло, що лежало під
ногами.
І знали ми, що слави нам
не буде.
виявилось, що Павка
великий винахідник-
Конструктор.​

олександр сергійович

    весною природа дуже красива. в лісах, в гаях і в садах пробиваються крізь землю різнономанітні квіти. найперша квітка яка починає квітувати - підсніжник. 

  ця рослина має білі пелюсточки, тоненький зелененький стовбур, а голівки квіток нахилені. підсніжник отримав таку назву тому, що він пробивається, ще коли сніг ледь-ледь ростає.видів цих рослин поки, що налічується 18.

  нажаль ця квітка занесена в червону книгу україни. тож збережімо цю красу!  

жила-була пташка. вона дуже любила гратися під сонцем у лісі. одного сонячного дня, коли вона була дуже захоплена грою з своїми птахами-друзями вона побачила зайчика, який   попав у пастку мисливця. заєць благав її йому, але тільки одна вона йому . її друзі не хотіли зайчику, та ще й ображали його. бідний зайчик вже плакав коли до нього прилетіла пташечка. вона сама хотіла йому , але вона була дуже слабка і не могла нічим . потім вона полетіла до людських осель і   прохала людей бідному зайчику. ніхто з людей не хотів тратити свій час на якогось безглуздого і неуважного   зайця. але один хлопчик тарас пішов за пташкою і допоміг зайчику вибратися із біди. через три дні зайчик прийшов в гості до пташки і подякував їй, за те що вона йому вибратися із пастки   мисливця. вони ще довго гралися з зайчиком і назавжди залишиль друзями.

після того юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав юрко, він не захотів більше з ними знатися. а коли батьки запитували, чому ж тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і вів її прогнав. що, мовляв, од неї й слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота. ще задовго до від'їзду й перед самим від'їздом він бігав до річки, хотів побачити сім'ю дикої качки. але так і не побачив. переконував себе, що каченята вижили, але подалися в інше місце. а коли зладнали чемодани й сідали в машину, щоб їхати на вокзал, то юрко все не хотів сідати. казав, що ліхтарика забув, а коли ліхтарик виявлявся в батьковій кишені, то казав, що ножик десь пропав. усе затягував від'їзд, ждучи, чи не появиться тося. і вона й справді появилась. стала біля своєї хати й дивилась, як вони сі у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась. — поклич її,— сказала мати юркові, — а-а,— махнув той рукою й одвернувся, скривившись. — поклич, попрощаєшся. але поки їхав у машині, то тільки про те й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? і, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла