Укажіть речення, у якому звертання відокремлюється знаком оклику (розділові знаки опущено). Виберіть одну відповідь:

То ким ти їй доводишся, га?

А ви вже тітко діждались кинула Катря.

Людино Якщо ти воістину людина, бережи друга свого.

Ти знаєш Мотре чому в нього цей рік така пшениця вродила.

коли- сполучник підрядності(часовий), простий, непохідний. з2єднує підрядну частину з головною у складнопідр. реченні.

доторкнутьсь-дієслово, від інфінітива доторкнути, неперехедний зворотній, доконаний, умовний спосіб, майб. час, 1 дієвідм. 

мається на увазі, що як гриби не ростуть поодинці, а цілими "сімейками", так і у житті буває: де щось одне трапиться, там таке ж саме ще буде. 

осінь чудова пора року, за що її не любити.я дуже люблю цю порироку, за її красу та мелодійність. нещодавно пройшовся осінній дощ, кругом свіжість, лісові тварини готуються старанно до зимової сплячки. з кожним днем дощі все частішають, стає холодніше, трава жовтіє, птахів спів майже не чути, бо більшість вилетіли у вирій. у лісі настала

людське неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

люди, їх мі усі вони зовсім різні й чимось неповторні. вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»

бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.