7. Правильною є відмінкова форма числівника. а) ста сімдесяти чотирьох;
б) ста семидесяти двох;
в) стома сімдесятьма двома;
г) дохстами восьмидесятьма сімома.
8. Помилково узгоджено числівник з іменником у словосполученні.
а) двоє разів;
б) півтори доби;
в) одна третя сторінки;
г) одна сьома метра.
9. Помилково узгоджено числівник з іменником у словосполученні.
а) три професора;
б) семеро друзів;
в) півтора аркуша;
г) сто гривень.
10. Позначте рядок, у якому всі числівники пишуться окремо.
а) Трьох/сот, тридцять/три, два/надцять, шіст/десят;
б) три/п'ятих, вісімдесят/шість, сто/сім, двісті/п'ят¬десят;
в) триста/двадцять, шіст/надцятеро, сто/одинадцять, двадцять/два;
г) сто/тисячний, двадцять/п'ятий, сто/сьомий, три¬ста/сороковий.
11. Виділіть речення, яке слід відредагувати.
а) Реве віл на сто гір, на сто кроків, на сто потоків (Народна творчість).
б) Головата, дженджуриста, сорочок наділа триста, а нога одна (Народна
творчість).
в) Що то за птах, що на вісьмох гонах? (Народна твор¬чість).
г) У сім няньок дитина без носа (Народна творчість).
12. Позначте речення, яке потребує редагування.
а) Більше ста тисяч людей щорічно відвідує цей музей.
б) Сюди прийшли більше семидесяти юнаків.
в) У Сибірське море впадає триста тридцять шість річок.
г) У перегонах брали участь п'ятнадцятеро коней.

настала весна.  дерева вкрились бруньками.через декілько днів з'являться перши листочки. дуже гарно зустричають весну дерева, особливо березка.вона вділа свої светло-зелені шати й невеличкі сережкі. мені дуже подобается березка навесні. навесні поки ще не розпустилися листочки береза дає нам солодкий березовий сік, в народі его називають "плач берези". сік беріз, смачний і корисний, містить багато поживних речовин. за старих часів березовий сік збирали в спеціальні посудини з березовий кори.

 

 

есть такая пословица слово не воробей вылетит не поймаешь сабля ранит просто останеться шрам а если ты скажешь что нибудь обидное то извинишся но не факт что тебя простят

 

людська душа – павутинка, химерне плетиво, що рветься навіть від легесенького подиху вітерця… а ще – дорогоцінне полотно, витонченості якого подивується не одна вправна ткаля, зрештою, на цілому світі не знайти людини, яка б могла створити щось подібне. усвідомлення цього спонукало не одного знаного або ж і зовсім невідомого мислителя задуматися над вічними та складними мотивами людського існування. очевидно, саме тому маємо змогу читати і ці поетичні рядки, сплетені уявою, наснагою, переживаннями, вірою та любов’ю львів’янки галини матвієнко. народилася галина у львові. тут закінчила загальноосвітню середню школу № 82, а також дитячу музичну школу № 1 ім. а. кос-анатольського – опанувала гру на бандурі. цього року галина матвієнко стала випускницею історичного факультету львівського національного університету імені івана франка, а також – аспіранткою цього навчального закладу.

бажання записати римовані рядки виникло в авторки ще у школі, а сприяли цьому її музичні зацікавлення – самостійне виконання пісень та інструментальних творів у і улюбленого інструменту. “людина не в силі самотужки вистояти на роздоріжжі серед буревіїв та хурделиць, проживаючи без віри” – переконана галина. тому минуле та сьогодення, зміна пріоритетів та формування суспільних цінностей – “часові моменти земного життя людини” – актуальні мотиви її віршів. творити нові поетичні рядки надихає галину “переживання кожного слова”. напевно тому у її виконанні, а точніше написанні, вони не зовсім поміщаються у рамки звичних та відомих поетичних розмірів чи рим, а просто ллються потоком думок, пульсують і… живуть.

Де є життя, там є надiя. життя… надiя… менi здається, що це якесь абстрактне поняття. а ось коли цi слова та поняття об'єднати разом, то це i буде змiст iснування людини, її присутностi на планетi. не буду вдаватися в iсторичнi фактi i подiї. вiзьму за приклад своє життя. менi вже   майже 14 рокiв.але жодного разу я не жив без надiї i, звичайно, прагнення . коли я був ще зовсiм маленьким, то надiя на мене, на моє майбутнє жеврiла у моїх батькiв. а ось коли я став пiдлiтком, тобто сам почав розумiти i прагнути побудувати змiст свого життя, - я живу надiєю на майбутнє. менi i моїм однолiткам, молодому поколiнню жити в iншому тисячолiттi, а значить будувати своє майбутнє. думаю, тобто сподiваюся побудувати своє життя так, щоб воно було i цiкавим, i корисним для мене i для моєї держави. хочу залишити по собi хороший слiд присутностi на землi.