Я у товаристві сергія і митька

книга – одне з найбільших див, джерело знань для школяра, студента, кожної людини книги відкривають нам світ, уявити минуле, заглянути в майбутнє.   любов до книги починається з дитинства і продовжується все життя. недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить, хто багато читає, той багато знає.   скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? цього ніхто не знає. читати потрібно все життя.  .

коли я підходив до школи, то зрозумів, що знов запізнився на заняття.

дощ припинився, і сонце вийшло із-за хмар.

друзі сперечаються, але дружба не закінчується. 

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

ух, як піднімається вітер!   які темні важкі хмари йдуть зі сходу!   чути грім.блискавки на горизонті б'ють прямо в землю.  йде гроза.  грози влітку особливо сильні, і не знаєш чого від них чекати.  вітер посилився.  дерева гнутися.починає темніти, хмари закривають сонце.  гуркіт грому і через кілька секунд починають виблискувати блискавки.  ще один гуркіт грому і пішов сильний дощ.блискавки ще більше почали виблискувати з усіх сторін.бах!   блискавка вдарила в старий високий дуб.  він затріщав, але зумів встояти.скільки століть він переживає такі грози.  молоденькі берізки гнутися до самої землі.  вітер так хоче показати влада над ними.  важкі хмари нависли над самою землею, що несуть вони з собою?   ще один гуркіт грому і пішов град.великі крижини почали падати з неба.  під таким градом ніхто не встоїть.пару хвилин і град припинився, затих і вітер, наче зрозумів, що тут він безсилий і вирішив здатися.  важкі темні хмари розсіялися, немов нагулявшись вдосталь, вирішили відпочити.  але вони ще сюди обов'язково повернутися.засяяло сонце, а на горизонті з'явилася веселка.  веселка сповістила про те, що буря пройшла, і можна тепер побігати по мокрій траві і теплих калюжах.  ах, як свіжо і легко дихається після грози.  земля вмилася, стала чистіше і світліше