Написати твір-мініатюру на тему: «Що треба зробити, щоб Рай був на землі?».​

людина як говорить правду тiки правду нiколи не буде сормно за те що вона щось сказала! ця людина не може боятися що вона попадеться на неправдi.а не правда буде мучати людину одним словом не давати сокiйно вона тодi буде мало говорити з тими людьми якi оточують цю людину(брехливу людину)! але як не ховайся правда все одно вспливе.як свiдчить народа мудрiсть "правда як олiя скрiзь наверх вспливе" якби ми не хотiли сховати не правду вона все ондно колысь постукае в вашi закритi на замок дверi.! ось моя вам порада не кажи ну не кажы не правду нiколи в твоэму життi! бо як я вам розповiла(в) вона крiзь за вами буде стежити! хай нiхто не дiзнаэться через рiк два три, повiрте вона всодно колись вспливе! ось моя вам хай може i не потрiбна ця порада не кажiть брехнi в жодному разi бо ви можете втратити ваших рiдних, друзiв так найдорожчих за усе людей! не кажiть не правды=) моя вам порада!

різні пори року несуть різний настрій. хтось захоплюється білим снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися жаркого літа з купанням в річці. а я люблю осінь.це така лагідна, щедра на плоди пора року! клени одягнулися в рум'янець. вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень. іноді тихенько своє різьблене листя. раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних кленів.як ніжно золоті берізки серед зелених сосен. вони опустили вітки і засмучуються, що скоро прийдуть холоди. схожі на величезних велетнів, розкинувши вітки, стоять жовто-зелені дуби.високо в небі дзвінко курликають журавлі. вони збираються у зграї і летять на південь. десь високо вгорі перекликаються дикі гуси. у рідних краях дуже холодно, і вони вимушені летіти туди, де тепло. тільки горобці літають навколо і дзвінко цвірінчать, тому що їм нікуди поспішати.а я гуляю і думаю-яка все - таки журавлина наша осінь!

на нашій землі нема нікого живого, хто міг би існувати без води. жодний орган тварини чи рослини не міг би функціонувати без неї. без їжи людина може прожити більше місяця, а без води декілька діб, дивлячись на погодні умови. вода розчиняє корисні речовини. без неї неможливий перенос їх до клітин і органів. лише з її виводяться шкідливі речовини у всіх живих істотах. невелика втрата води(10-20 %) призводить до загибелі більшості з них. 

вода- джерело життя на землі. тому її треба берегти, не засмітчувати річки, озера, моря, грунт( г потрібна інша). без неї неможливе ніяке звичне нам життя.  

у нашій школі дуже цікаво. школа велика, багатолюдна. скільки в ній кабінетів: російської мови, , іноземних мов, історії, ії. перейшовши з початкових класів у середні, ми з подивом і цікавістю відкривали нові класні аудиторії та нові предмети, з цікавістю все невідоме. але один кабінет особливо приваблював до себе нашу увагу і зовсім не був схожий на ті, що ми бачили в школі раніше. побачивши в розкладі «трудове навчання», ми вирушили до дверей, на яких висіла табличка «шкільна майстерня». через двері цього кабінету завжди лунали дивні звуки: то якесь мірне дзижчання, то постукування. це була дуже велика кімната з величезними вікнами. спочатку ми подумали, що помилилися дверима. здавалося, що ми увійшли не в шкільний кабінет, а в заводський цех. всі приміщення заставлено верстатами, а вздовж стін - дерев'яні столи з незнайомими інструментами. хоча ні, молоток та плоскогубці, звичайно, нам відомі, лещата, цвяхи і шурупи - теж. а ось деякі інструменти ми побачили вперше. і цікаво, що можна робити на цих верстатах? дошка теж є, але не дуже велика. а в кутку майстерні - листи дерева, заліза, фанери, металеві куточки. тепер стає зрозумілим, що ж будуть представляти наші уроки трудового навчання. і ось пройшла перша чверть. всі вже стало звичним: урок починається з пояснення прийомів роботи з новими матеріалами, потім - повторення техніки безпеки, і тільки потім практична частина. ми випилюємо лобзиком з дерева, випалюємо малюнки спеціальним апаратом, ремонтуємо шкільні парти та стільці і навіть самі сколочує табуретки, а на токарному верстаті вчимося виточувати різні за формою металеві деталі. навколо нас у майстерні тирсу і стружки, приємно пахне дерево, від розпеченого металу піднімається легкий димок - кипить робота. непросто вирізати ажурний дерев'яний візерунок, щільно прикрутити гайку, виточити деталь потрібної форми, підготувати рамку для стенду. зате як приємно, коли справа йде на лад. нас ще чекає шкільна автомайстерня. у нашій школі старшокласники самі зібрали карт, і ми будемо вивчати його внутрішній устрій, як його лагодити, якщо потрібно, і - найголовніше - як його водити! наш викладач все це знає і вміє. виявляється, в майстерні є своя бібліотека: «1000 рад майстрові», «деревообробні і столярні роботи», «вчися будувати сам», «як стати хазяїном у домі», добірка журналів «зроби сам» і ще багато корисних книг і довідників. я думаю, що уроки в нашій шкільній майстерні нам необхідні. адже кожен чоловік повинен вміти полагодити кран, вбити цвях (як каже моя бабуся). звичайно, зараз багато різної технічної апаратури, і в кожній області є свої фахівці, але уміння поводитися з найпростішими інструментами і виконувати необхідні роботи по будинку нікому не завадить.