4. Неправильно вжито форму
займенника в реченні​

;

яку людину можна вважати щасливою? матеріальний достаток може зробити побут зручним та приємним. але ніякі зручності не замінять людині справжнього щастя. бо щастя — це не гроші, не коштовності, не дорога апаратура чи заморський авто_ мобіль. щасливою я б назвала людину, у якої є справжні і вірні друзі. бо вірний друг — то найдорожчий скарб. а ще у народі кажуть: все купиш, лише тата і маму не купиш. отже, людина, у якої є батьки, які в усьому підтримують її, ,— щаслива. і без повного розкриття своїх здібностей, без улюбленої праці нема щастя. отже, щаслива людина та, яку люблять і сама вона любить ближніх, яка уміє і хоче працювати.

- ти вчора дивився фільм по телевізору?

- а яка назва фільму?

- пеппі довга панчоха.

- так звичайно дивився.

- і як тобі фільм?

- фільм чудовий!

- так і справді.

- а яка частина тобі найбільше ?

- мені частина на початку, коли пеппі виймала з води свої речі.

- так, мені також та частина.

- а ти читав книжку пеппі довга панчоха?

- звісно. і книжка чудова і фільм.

- а ти сьогодні будеш дивитися футбол?

- так я буду дивитися футбол.

- я також. сьогодны грає україна - росія.

- так, так.

- ти за кого вболіваєш?

- звичайно за україну, а ти ?

- я також.

,а почему би и нет?

мльчики собрали саморобною ракету,хотя она была не так похожа на ракету,как на ванную накритаю полотенцем.мальчики влезли под полотенце и началивзлетать:

,нажимай пуск и полетели.

  игорь открил кран и открилась вода.мальчики вспригнули с ванно все мокрие.на шум пришла мама и обяснила что летать на ракете не так-то и просто.надо долго учиться,да и ракети делаються не так просто.олег и игорь больше не создаваль ракет,но упэрто мечтали быть космонавтами.      

  автором цього глибокого вислову є мати тереза. приклад людяності, милосердя та істинного освідомлення життя.

  якщо поміркувати, то єдине, що беззапереречно належить усім нам, це життя. це найвища цінність, якою володіємо ми, починаючи з перших хвилин і закінчуючи останньою миттю.   дар, даний нам з неба, дуже соромно не викорастити сповна. кожна людина повинна берегти його як зіницю ока, плекати власне тіло, однак не забувати про душу. варто живитися любов*ю до оточуючих людей до дивовижної природи.

  адже воно і дійсно натільки чудове, яскраве і різномаїтне. в ньому нічого не має зайвого. тому, що все будується на контрастах: не існувало б зла, то наврядчи існувало й добро. не марнуй свого скарбу! живи сповна, щоб кожен день був, немов останній!