М. Левицький у своїй граматиці зазначає що російські мовознавці дотримувалися думки про те, що в українській мові нараховується лише п'ять тисяч слів. Однак, коли друком вийшов словник Б. Грінченка, де містилося аж 28 тисяч слів, Російська академія наук присудила лише другу премію автору через певну причину. Яким же був офіційний зміст зауваження до словника?

все застигло ніби в очікуванні або від жаху. птахи більш не літають, комахи не гудуть.всі поховались. на деревах жоден листочок не ворухнеться.обрій темнішає прямо на очах. великі важкі хмари затулили небокрай. вже десь чути рокотання наближаючого грому.

і ось земля здригається. раз, другий. а за цим перші важкі краплини. ще між вибухами тримається тиша, але скоро це скінчиться.

шумна рясна злива напує землю, кожне дерево, кожну травичку такою очікуванною вологою.

тепер зрозуміло, що напочатку був не жах, а очікування часу, коли жага скінчиться,  і все нап ється і омиється від пилу та спеки.

фонетичний розбір слова "вьется"по перше не вьется а в'ется розбір"вйет'ся"

' - це помэякшеня

  моя кімната.

  в моїй кімнаті дуже затишно. на підвіконні стоіть ваза з квітами. кожної неділі я змінюю колишні квіти на нові. в мене в кімнаті звичайно є моє ліжко, два м"яких   кресла і робочий стіл. на робочому столі в мене стоїть мій комп"ютер. біля мого робочого столу стоїть стілець. він дуже м"який і зручний. шпалери в моїй кімнаті голубі, під колір неба. мені дуже подобається цей колір. на шпалерах намальовані хмаринки і сонечко. це нагадує мені вулицю і тепло. коли зайти в кімнату прямо через чотири метра можна побачити велике вікно. в мене з лівої сторони кімнати стоїть комод з моїм одягом, та приладдям для   школи. ось така моя кі

в одному місті живуть троє діточок - алінка-малінка, катеринка-картинка та марішка-малишка. дружба їх почалась ще з дитинства, коли вони втрьох одну на всіх гойдали колиску з іграшкою-немовлям. і ось восени всі вони пішли до школи, але кожна в свою. і так сумно це їм здалося, що кожного дня з нетерпінням вони чекали одна на одну во дворі свого дома. і не минало дня щоб вони не зустрілися, та не розповіли усі пригоди за день у школі. одного разу алінка-малінка війшла у двір з маленькою собацею. дівчата брали їі у руки и гладили по черзі. відтепер у їхній компанії стало на одного друга більше. катеринка-картинка того ж вечора почала прохати батьків про собачку або кішечку. і марішка-малишка вмовляла своїх батьків подарувати їй яку-небудь тваринку. але нічого не змінилося. так и гуляли вон в-чотирьох, кожного дня. а не забаром прийшла зима. після занять не так вже й часто стали вони зустрічатися, все рідше це вдавалось всім трьом дівчаткам . та одного разу, після нового року на зимових канікулах вони зателефонували одна одній щоб поздоровити зі святом друг друга  і дизналися приємних новин - обом дівчаткам подарували тваринку. катеринці - собачку , а маринці - кішечку. і тоді дівчата домовились - як тільки на вулиці стане тепліше, обов,язково гулятимуть зі своїми тваринками разом. так в них з,явилась ще й твариннам компанія нерозлучних друзів.