Твір мініатюра Тарас Григорович Шевченко-символ україни​

Припервов

Объяснение:

Извени если не пиравелна

У кожного народу є талановиті митці-поети,письменники. Саме вони прославляють свою країну ,звеличують її серед інших націй світу. Тарас Григорович Шевченко — великий поет, геній українського народу. Він зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства.

Без його імені не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни. Його творчість невмируща. Життя Кобзаря можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо він віддав усі свої сили, щоб врятувати український народ, українську культуру та відкрив перед ними шлях у майбутнє. З плином часу все більше переконуєшся, що поезії нашого Кобзаря — то одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців.

Тарас Шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.

9 березня у місті Олешки відбувся мітинг, присвячений 203- роковинам Т.Г. Шевченка, на якому були присутні керівники району та міста, держслужбовці, а також всі небайдужі мешканці Олешок. З кожним роком творчість Великого Кобзаря здобуває все більшого світового визнання. Яскравим підтвердженням цьому є безліч акцій щодо вшанування його творчості.

Так, цими березневими днями у світі набирає великої популярності міжнародний флешмоб «GlobalShevchenko», який громадські організації «Ukrainians» та «Батьківщина Молода» влаштували до Дня народження Тараса Шевченка. Його головна мета – вшанувати пам’ять великого Кобзаря, показавши пам’ятники встановлені по всьому світу та Україні, що свідчить про його визнання та велич.

У рамках заходу присвяченого 203роковинам з Дня народження Т.Г.Шевченкамісто Олешки разом із іншими містами України та Європи долучилось до одночасних читань вірша Тараса Шевченка «В казематі» . Це було наймасовіше одночасне читання творів Шевченка.

На знак пошани до Великого борця за свободу та незалежність нашої держави усі бажаючі поклали квіти до погруддя Т.Г.Шевченка

1)осеньосень… ты пришла, как всегда, незаметно. еще вчера было лето с его буйством зеленой листвы, теплым солнцем, от которого искрилось беззаботное синее небо. ты пришла, и сразу стало понятно: это неотвратимо, и это всерьез. ты вошла в город незаметно, но сразу вступила в свои права, потому, что ты не умеешь иначе, потому что ты – королева…ты королева грустных дождей и печальных утренних туманов, черных мокрых деревьев, обнаживших свои души, и желтых листьев, шуршащих под ногами. ты прекрасна в своей тихой задумчивой грусти и неразгаданной вечной тайне, которую всегда приносишь и уносишь с собой, оставляя ее частицы в душах тех, кого ранишь в самое сердце.  ты всегда готична и всегда мудра. не все понимают и принимают твою мудрость и порой тебя за грусть. но эта грусть необходима. потому, что осень – это всегда очищение души после летней беспечности и беззаботности. осень – это время думать о вечном и время постигать вечность. это время расставания со всем искусственным и превнесенным в себя со стороны, время обретения себя. осень – это время постижения самых сложных и, одновременно - самых откровенных и очевидных истин, которые всегда были рядом, но оставались скрытыми от глаз в другое время. осень – это время самых пронзительных чувств, самой прекрасной и самой трагичной любви. осень – это время жить, время умирать и время возрождаться.позволь мне любить тебя, королева-осень. позволь подниматься высоко-высоко в твое до боли голубое, пронзительное небо в обрамлении золотых листьев. позволь впустить в душу твои затяжные дожди вместе с их чистотой и откровенностью их чувств. позволь надышаться твоим прозрачным холодным воздухом, пахнущим сыростью и одиночеством. позволь опускаться на землю твоими утренними туманами, целуя его капельками отлетающую листву. позволь умирать с каждым сорвавшимся с ветки листом и погружаться вместе с ним в сладостный сон на усталой земле, даря ей тепло и покой в преддверии долгой зимы. позволь мечтать о недолгом «бабьем лете» вместе с осенними цветами, которые всегда прекрасны в своей неброскости. позволь смотреть в низкое, затянутое серыми тучами небо карими глазами упавших на аллеи каштанов. позволь мне любить тебя, осень. позволь мне чувствовать себя любимой тобой…

я дуже люблю свій зошит! мені він подобається тому що у мене там багато гарних оцінок, немає дирок, коректору, закреслень,не замащений. мій зошит це просто чудо. я люблю його і думаю що він любить мене