Неправильно утворено форму ступеня порівняння прикметника у варіанті а найміцніший
б найбільш міцніший
в більш міцний
г найбільш міцний

то в мене були б крила, які підносили б підносили мене високо в небо, де серед хмаринок літають пташки. саме так, я, як, і вони, була б окриленою і вільною. піді мною розтилівся б увесь світ. я летіла б назустріч сонцю, огинаючи всю землю. і коли на неї опустилася б ніч, темна, з безліччю маленьких зірочок, які насправді є великими, дальніми, таємничими планетами,я повернулася б назад. не була б я досить щасливою, якщо думала б тільки про себе. я дуже хотіла б комусь , щоб він і багато інших були щасливими разом зі мною.

1)я розповім про українську мову.

на мою думку,рідна мова в житті людини,відіграе важливу роль.по тому на скільки добре людина розмовляе та знае рідну мову,е можливість визначити й якості людини: на скільки вона поважае свою рідну землю,своїх прадідів,яки воювали та вмирали за незалежність та можливість розмовляти на рідний мові.нажаль багато українців,не розмовлють на рідній українській мові.авжеш,я вважаю що не можна нав'язувати саме українську мову таким людям,але кожен без усіляких нав'язувань повинен хочяб знати та вміти говорити на рідній мові.розмовляйте на рідній мові,поважайте її,адже якщо не маеш   поваги до рідної мови,нема поваги до людей,які цё мову відвоювали,нема поваги до україни! .

2) на мою думку,"доброта ,прада ,справедливість",написанні з великої букви,тому що,вони відіброжають найкращі якості  людини.адже видношення до такої людини,також "велике".така людина,ніколи не "опуститься" в очах інших людей,не буде для них низькою.саме така людина,буде для усіх людей великою!

зброя - озброєння, зброяр,озброювати,

місце - місцина,місцевість

була похмура осінь. падав дрібний дощик. він так падав, з таким звуком, наче перлини розсипаються. світилосонечко. коли падав дощ, переливалися від сонця смужки туману. дощик щось мені шепотів. він говорив мені щосьсумне. я розуміла. він сказав мені, що осінь настала, що сумно мені, дощику. птахи не співають, і мені, дощику, дужесумно. мені стало шкода дощику. сонце заспокоювало мене. бідний дощик! перлини падали і падали сонце зайшлоі ще сумніше стало. дощик пройшов. і я пішла додому. і дощик мені хмаринкою , як рукою. ось яка буваєсумна осінь.