Написати мікротекст про одну зі своїх мрії використовуючи речення з однорідними членами речення з'єднані сполучниковим безсполучниковим і змішаним зв'язком

  " мовчання- золото". знаємо цю істину з дитинства , але чомусь часто про неї забуваємо. не вміємо мовчати, слухати, не галасувати.

        я згодна з думкою , що вміти слухати - це теж мистецтво. часто уміння вислухати більше важить, ніж слова. погдядом,жестом можна теж підтримати. тим самим поглядом можна сказати більш ніж ротом. часто людина потребує у спілкуванні, і може хотіти щоб її вислухали, але уміння слухати - дається не кожному.

      отже, володіючи вмслухати іншого, ви стаєте його другом. отже , і він у тяжку для тебе годину вислухає тебе. недарма кажуть, коли мовчать вуста - говорить серце.

часто люди даже не представляют себе, как сильно любят ее на самом деле. истинную привязанность к ней возможно ощутить, только покинув родную землю. и вот тогда человек, никогда не понимавший громких фраз о любви к родине, к своему удивлению, замечает, что скучает по родной стороне. и все сравнивает: а там сугробы зимой выше были, и улицы просторнее, и палисадники гуще. и детство мимолетное там прошло. а главное, на родине осталась семья, родные люди. именно о сильнейшей связи человека с милым краем, с семьей и рассуждает известный публицист л.успенский в своей статье. раскрывая роль семьи в становлении личности человека, он поднимает проблему, особо актуальную в наше время: необходимость воспитания любви и уважения к традициям семьи, родного края, страны.автор считает, что родина начинается в первую очередь с отчего дома, и я согласна (согласен) с ним. любовь наша к милой земле должна проявляться в поступках. не на словах. есть у ахматовой мудрый стих «родная земля»: «в заветных ладанках не носим на груди,о ней стихи навзрыд не сочиняем,наш горький сон она не бередит,не кажется обетованным но ложимся в нее и становимся ею,оттого и зовем так свободно — своею.»да. все так. и каждый из нас рано или поздно «ляжет в неё». важно оставить после себя детей, которые продолжат род и также передадут своим детям знания, обычаи, традиции родного края.нравственность закладывается в семье. все-таки права пословица: «яблочко от яблоньки не далеко падает». если мы будем помнить об этом, то и сами станем лучше, и детей сможем воспитать полноценными личностями.

я хочу побувати в києво-печерській лаврі. мені розповідали, що там дуже цікаво. і мені дуже цікаво буде там побувати. ще я хочу побувати в багато населеному китаї і побачити одне з сіми чудес світу. велику китайську стіну. в китаї також дуже гарно і багато насаджень. багато дерев, кущів тощо. в китаї можна побачити багато того, чого не побачиш в україні. я хочу побачити річку амазонку. і багато чого іншого.адже наше життя повне вражень і цікавих речей !

великими пластівцями сиплеться сніг, покриваючи тротуар і проїжджу частину вулиці, дахи будинків, гаражів, осі на гілках дерев.  я виходжу зі свого під'їзду             попереду тьмяно світить одинокий ліхтар, навколо нього в'ються сніжинки.  іду посеред дев'ятиповерхових сірих будинків, що вражають своєю одноманітністю і сумовитістю.            ще шість годин вечора, але вже темно.  світяться вікна будинків.  там, за вікнами, своє життя, свій маленький світ.  мені подобається, проходячи повз будинки, спостерігати за вікнами: різні штори, вигадливі, з мереживами, сучасні жалюзі.  світиться вікно - значить, кипить життя, значить, там тепло.            ось попереду шістнадцятиповерховий будинок.  на тлі дев'ятиповерхівок воно виглядає своєрідною свічкою.  на першому поверсі комерційна аптека, в прибудові зоомагазин з пам'яткою - котом васьком, який лежить на прилавку.            потім ще одне схоже будівля з кафе на першому поверсі і знову вдома, вдома.все це справа, а зліва проспект з нескінченно снують автомобілями.  іноді здається: не будь світлофорів, не зміг би перейти на протилежну сторону вулиці - так багато машин.  світлофор змушує цей мчить потік на хвилину призупинитися, щоб дати можливість пі перейти вулицю.  і знову шум, світло фар.  рух, рух, рух.            це моя вулиця.  сучасна, галаслива, така, як і багато хто в нашому місті.