1. Іменник виконує роль додатка в реченні: АГроза проходила десь поруч. Б Нове століття вже крокує тут.
В Я бачив дивний сон.
ГПройшла гроза, і ніч промчала.
​

Людина — найрозвиненіша серед істот планети земля. це особа, наділена надбаннями культури: духовної, матеріальної, культури взаємовідносин, екології. екологічна культура є однією зі складових загальнолюдських відносин людини й довкілля. у школі нам багато говорять про те, що людина має бути доброю, освіченою, культурною. культура — це дотримання загальнолюдських морально-етичних норм взаємин між людьми. останнім часом дедалі частіше почали говорити про екологічну культуру людини, про екологію як науку, яка включає відносини і довкілля: використання природних ресурсів, збереження природних багатств, охорону природних об’єктів. мабуть, екологічні проблеми так гостро стоять тому, що тривалий час наших людей виховували передусім політично грамотними, відданими певним ідеям. ліс, земля, річки, озера, мовляв, є і будуть завжди. та з кожним роком наша планета дедалі більше забруднюється. багато річок, озер перетворилися на болота й зовсім висохли через те, що люди забруднювали їх шкідливими речовинами, ві і не про них. народна мудрість говорить: «які люди, така й природа довкола них». і це і правді так, бо тільки від нас залежить, у якому стані буде середовище, що нас оточує. адже чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. часом ми забуваємо це правило, і, відпочиваючи в лісі чи біля ставу, залишаємо після себе і сміття. екологічна культура передбачає і піклування людини про природу: не зливані в природні водоймища отруйні речовини, дбайливо перероблювати відходи. і не тому, що якась інстанція оштрафує, а тому, що це обов’язок людини, яка є часточкою цього навколишнього середовища. я вважаю, щоб підняти культуру людини, потрібно до шкільної програми ввести курс «екологічна освіта» для учнів 5—11 класів. щоб кожен знав, яку йоду він п’є, чим дихає і як це все поліпшити та зберегти для нащадків.

грім, гримнув    громкий,  громковатый, громкоговоритель, громкость, громкоголосый

  греметь прогреметь, загреметь, отгреметь, взгреметь, возгреметь, нагреметь, погреметь

темно темніти темненько, темный, темненький, темнеться,

я не говорю по-украински, переведите мне слово темінь – и я добавлю к нему   споріднені слова

днями, удень, дня, днина 

спекотний, спекотно

 

«жаргон- речь, какой- нибудь социальной или иной объединенной общими интересами группы, содержащая много отличительных от общего языка, в том числе искусственных, иногда условных слов или выражений» [ожегов с. и. 1984: 163] «жаргон (франц. jargon) – социальная разновидность речи, характеризующаяся профессиональной (нередко экспрессивно переосмысленной) лексикой и фразеологией общенародного языка.жаргон является принадлежностью относительно открытых социальных и профессиональных групп людей, объединенных общностью интересов, привычек, занятий, социального положения и т. п. в нестрого терминологическом смысле слово «жаргон» употребляется для обозначения искаженной, вульгарной, неправильной речи. в отличие от арго, жаргон в своем оформлении в целом отталкивается от языка, являясь как бы социальным диалектом определенной возрастной общности людей или «профессиональной» корпорации. в отличие от территориальных диалектов, жаргон не обладает собственной фонетической и грамматической системой. примерами могут быть студенческий и школьный жаргон.лексика жаргона строится на базе языка путем переосмысления, метафоризации, звукового искажения.жаргон включает «арготическую» часть (т.е. профессиональную лексику, связанную с общим занятием, деятельностью) и «общебытовой словарь» (экспрессивная лексика обиходно- бытового общения). слова и выражения жаргонной речи, используемые за пределами жаргона, называются жаргонизмами. жаргонизмы как элементы социально- стилевых разновидностей речи используются в языке художественной для реалистического изображения различных социальных групп и категорий людей, а также в характерологических и стилистических целях при художественных переводах иноязычных авторов.