Синтаксичний розбір речення . Пере сторія України та її культури більш цензурована, як написана. Але правди в брехні не розмішуй, не ганьби все підряд без пуття, бо на світі той наймудрі ший, хто найдужче любить життя.

мила моя, люба, щира пра-бабуся!

я вітаю з днем народженням всім серцем.

щоб була ти гарна як в саду та рожа

і жила багато літ погожих.

[ш ч  е д р о]

[з в о р у ш л ие в и й]

[л' ю д с' к о і]

[ж ие т' е  в и й]

(все підкресл. - наголос)

- привіт!

- привіт!

- як справи?

- добре, а в тебе?

- погано.

- чому?

- сьогодні погана погода.

- не переймайся. завтра буде чудова погода.

наступного дня:

- привіт!

- привіт!

- ти був правий. сьогодні чудова погода. намело багато снігу.

- а ти переймалася.

- гаразд. ходімо ліпити снігову бабу.

- йдемо.

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.