Есе на тему "Чого варто уникати у спілкуванні"
с меня 15 быллов )

  " мовчання- золото". знаємо цю істину з дитинства , але чомусь часто про неї забуваємо. не вміємо мовчати, слухати, не галасувати.

        я згодна з думкою , що вміти слухати - це теж мистецтво. часто уміння вислухати більше важить, ніж слова. погдядом,жестом можна теж підтримати. тим самим поглядом можна сказати більш ніж ротом. часто людина потребує у спілкуванні, і може хотіти щоб її вислухали, але уміння слухати - дається не кожному.

      отже, володіючи вмслухати іншого, ви стаєте його другом. отже , і він у тяжку для тебе годину вислухає тебе. недарма кажуть, коли мовчать вуста - говорить серце.

я дивився на житнє та пшеничне поля, на пахучі квіткові лани, на фруктові сади мого села ( або батьківщини ).

у мене є все необхідне для щастя : люблячі батьки, вірні друзі, міцне здоров"я. 

наступив листопад, у нашому саду. все листя опало. дерева стали голі. листя яке опало  ніби  утворило килим. похолодало. вийшла у сад погуляти маленька оксанка. дивиться ой, а що з деревами. напевне чаклун зачаклував їхю ой а як що він і мене зачаклує, і побігла до мами. мама вийшла на двір, подивилась і сказала,це не чаклун. просто в наш сад прийшов листопад.

у бабусі на городі росло дуже багато колючої кропиви. "де ж стільки трави набралося? " - сказала мати, вийшовши у поле. сашко пішов пасти корови, але забув свою їжу вдома. у лісі біля міста завжди було багато вовків. ворони літали коло будинку і лякала дітей своїм виглядом.трава вкрила поле аж до самої річки, наче ковдрою. кропива була така колюча, що дід панас не зміг до неї доторкнутися. вогні в хаті горіли до пізньої ночі. вогонь спалахнув так швидко, що люди не змогли навіть забрати своїх речей.