1 хотіла б я у за водою, немов Офелія, уквітчана, безумна, 2За мною всід плили б мої пісні хвилюючи, як та вода лагідна, все далі, далі... І вода помалу мене б у легкі хвилі загортала і колихала б, наче люба мрія. так тихо тихо... 4 Я ж, така безвладна, дала б себе нести і загортати, пливучки з тихим, ледве чутним співом, спускаючись в блакитну, ясну воду все глибше, глибше... 5 Потім би на хвилі зостався тільки відгук невиразний моїх пісень, мов спогад, що зникає, закутою балади з давніх часів... одиничний дєприслівник вжито у роченні?
дієприслівниковий зворот вжито у реченні?
дієприкметниковий жіночого роду в називному відмінку вжито в реченні?
одиничний дієприслівник, утворенний за до суфікса ючи вжито в реченні?
особове дієслово дійсного спсобу вжито в реченні?
однорідні обставини, виражені дієприслівниковими зворотами вжито в реченні?

Хотіла б я у за водою,

немов Офелія, уквітчана, безумна.

За мною вслід плили б мої пісні,

хвилюючи, як та вода лагідна,

все далі, далі…

І вода помалу

мене б у легкі хвилі загортала

І колихала б, наче люба мрія,

так тихо, тихо…

Я ж, така безвладна,

дала б себе нести і загортати,

пливучи з тихим, ледве чутним співом,

спускаючись в блакитну, ясну воду

все глибше, глибше…

Потім би на хвилі

зостався тільки відгук невиразний

моїх пісень, мов спогад, що зникає,

забутої балади з давніх часів, –

в ній щось було таке смутне, криваве,

та як згадати? Пісня та лунала

А потім зник би й відгук –

і на воді ще б колихались тільки

мої квітки, що не пішли зо мною

на дно ріки. Плили б вони,

аж поки в яку сагу спокійну не прибились

до білих водяних лілей, – там стали б.

Схилялися б над сонною водою

беріз плакучих нерухомі віти,

у тихий захист вітер би не віяв;

спускався б тільки з неба на лілеї

і на квітки, що я, безумна, рвала,

спокій, спокій…

чудова пора осінь.небо ніби зв"язане з мокрою землею сірими ниточками дощу ,а на вікні крапельки, неначе сльозинки.небо чомусь плаче , а може не плаче. а напуває стомлену землю.на кожній тоненькій гілочці нанизані кришталеві прозорі намистинки дощу. яка краса! а вмиті дерева стоять чистенькі ,як після купелі.вони приготувались до зими.

вік живи - вік учись

навчання людини починається з народження і триває усе життя. спочатку люди навчаються у школі. ті, кому шкільних знать виявляється замало, продовжують своє навчання в коледжах або вузах. навіть коли людина йде працювати, вона не перестає навчатися. в процесі роботи людина постійно вивчає щось нове, тому що сучасні технології не стоять на місці.крім того, людина продовжує навчатися життєвої мудрості. адже неможливо знати усе про все, люди обмінюються своїм досвідом, і таким чином теж навчаються.