Дієприслівниковий зворот ужито в реченні (розділові знаки пропущено):
Зимовий вітер налетівши стрімко січе в обличчя снігом і
морозом,
Літній вечір дрімаючи на землю вже спустився,
Весна іде по світу сміючись,
Осінне листя м'яко стелиться опадаючи,​

Зимовий вітер, налетівши стрімко, січе в обличчя снігом і  морозом.

батько й мати найрідніші і найближчі кожному з  нас.від них ми одержали життя.вони вчать нас людських правил,оживляють нам розум, в наші вуста добрі слова.тому треба поважати своїх батька й неньку,тому що вони дали це життя,тому що вони у нас єдині і більш таких немає на землі.якщо ми будемо їх поважати то життя в нас буде краще,як кажуть добро повертається добром.

людська душа-павутинка,химерне плетиво,що рветься від легесенького подиху ві ще-дорогоцінне полотно,витонченності якого подивується не одна вправна ткаля,зрештою,на цілому світі не знайти людини,яка б могла створити щось подібне.

душа воно такє? так чи інакше,але є в людині дещо,що робить її саме людиною.і ми називаємо це "дещо" душею.це слово несе в собі позитивний зміст: душа-добра,свята,ріі значно рідше ми чуємо : зла,жорстока.продана дияволу душа.про погану ж людину часто кажуть: "у нього немає душі"

отже,душа-це щось позитивне.але і прекрасні споруди можна перетворити на купу цегли.це відбувається з різних причин.часом життя заганяє людину в глухий кут-і душа її перетворюється на руїну,а іноді людина сама руйнує власну душу.

загляньмо ж у властну душу! що там? чистота,натхнення,поезія? чи купа цегли,яка може потрапить комусь под ноги? будьте чесними,справедливими,милосердними,любіть ближнього,поспішайте на ,щоб називатися людиною і щоб ваша душа була,як криниця чистої !