Скласти речення за схемою, щоб підрядна частина була в середині головної [, (коли),] ​

як у нашій родині святкують різдво (українознавча змістова лінія)  україна здавна вирізнялася силою віри у бога і масштабністю релігійних святкувань.  ще з дитинства пам'ятаю солодкий дух різдвяних свят. якось старий сусід розповів, що час народження спасителя приблизно п'ять тисяч років від створення світу. тоді на небі засяяла нова зірка, яка і сповістила людству про народження христа.  різдво христове православною церквою святкується сьомого січня. в україні це свято набуло суто родинного характеру. у такий морозний святковий вечір люди намагаються збиратися усією родиною лід одним дахом. наша родина збирається в бабусиній хаті, де пахне піччю та зеленою ялинкою, свіжим хлібом і кутьою. цього вечора усі забувають про якісь непорозуміння і сутички, вибачають один одному неповагу і кривду. уся родина активно готується до ушановування такої визначної події.  у святвечір до святкового столу дванадцять обов'язкових пісних страв, які мають і певну символіку. наша вечеря починається запалюванням свічок і читанням молитви. далі святкування продовжується куштуванням запашної куті з однієї миски та інших страв. але найбільше різдво мені подобається тим, що зранку після святкування я отримую багато подарунків, особливо від бабусі.

мене звати наталка. мені десять років, я навчаюсь у четвертому класі. родина у мене невеличка - я, мама і татусь. мою маму звуть (вставь ім'я мами), вона працює вчителем у школі. більш за все матуся полюбляє вирощувати квіти - вона їх пересаджує, поливає, вносить добрива. за це квіти їй віддячують й пишно цвітуть. мій тато, (вставь ім'я батька), працює водієм тролейбуса. у вільний час він любить ходити на полювання з рудим спаніелем чапіком. ми з татом завжди ємо матусі по господарству, а потім всі разом їдимо до лісу і там відпочиваємо. у нас дуже дружна сім'я. 

гуманістичний підхід до формування особистості дитини як складова педагогіки. 

первый листопад              (сочинение-описание)              деревья спят. до последних минут клен удерживал свои засохшие, сморщенные, но еще живые листья. до последних минут в дождь и непогоду он ждал солнечного луча, борясь с осенью, и наконец дождался, но уже было поздно. осень все сильнее и сильнее брала в свои руки власть над землей.              клен засыпал. "до следующей весны", - пел один листок другому, оставляя ветку клена и плавно паря вниз, освещенный солнечными лучами. но вот ветер закружил один листок, и он, то поднимаясь вверх, то опускаясь так низко к земле, что, казалось, сейчас упадет, перелетел к совсем незнакомому ему дереву. и теперь ему скучно. но не прошло и одной минуты, как вдруг к нему подлетел листок березки, стоявшей рядом с кленом, с которого сорвался первый листок. и сейчас листок клена доволен, ведь у него появился друг, и он не один. куда ни посмотришь - всюду летят листья, переливаясь осенними красками на солнце. вот и наступил первый листопад осени. может : )!