Зробіть повний синтаксичний розбір
Біляста туча небо полонила і в ній котився сонця стиглий плід

ангельский -той, хто любить і є усім

крутий -той, хто зміг перемогти найсильнішого

твердий- той, хто ніколи не зверне з свого шляху

енергійний-той, у кого на все вистачить сил

рівний- той, хто зі всима має однаково дружні стосунки 

усі свійські тварини походять від диких предків. найраніше, у середині кам'яного віку був собака; предками його були вовк і, можливо, шакал. наприкінці кам'яного віку були і свині, вівці, кози, велика рогата худоба, згодом — коні. свині походять від диких європейських і азійських кабанів, вівці — від диких європейських овець, кози — від гвинторогого козла, велика рогата худоба — від тура, коні — від тарпана і коня пржевальського. з глибокої давнини людина вела безперервний добір свійських тварин, залишаючи на розплід як плідників ті особини, в яких та чи інша спадкова ознака була найпомітнішою і найбільше задовольняла вимогам (економічним, естетичним тощо). усі інші особини не допускалися до розмноження і використовувалися для задоволення господарських потреб (на м'ясо, як робоча худоба тощо). спочатку цей добір був несвідомим (для задоволення потреб, без мети поліпшення чи виведення), а далі поступово почав набувати характеру примітивного методичного добору.

найпершим поміж усіх квітів починає цвісти підсніжник.уже починаючи з перших чисел березня його позна побачити з під снігу.його маленька фіолетова а інколи біла голівка пробиває твердий холодний сніг.і тоді на зовні зявляється крихітна рослинка з широко позпущеною квіткою та вузькими листочками.ввечері рослина закриває свою квітку.а зранку з першими промінчиками сонця розкриває.я люблю дивитися як цвітуть підсніжники але ніколи не зриваю їх тому що вони занесені до червоної книги україни.нажаль підсніжник довго не цвіте тому уже на початку квітня його ніде не знайдеш.

первый листопад              (сочинение-описание)              деревья спят. до последних минут клен удерживал свои засохшие, сморщенные, но еще живые листья. до последних минут в дождь и непогоду он ждал солнечного луча, борясь с осенью, и наконец дождался, но уже было поздно. осень все сильнее и сильнее брала в свои руки власть над землей.              клен засыпал. "до следующей весны", - пел один листок другому, оставляя ветку клена и плавно паря вниз, освещенный солнечными лучами. но вот ветер закружил один листок, и он, то поднимаясь вверх, то опускаясь так низко к земле, что, казалось, сейчас упадет, перелетел к совсем незнакомому ему дереву. и теперь ему скучно. но не прошло и одной минуты, как вдруг к нему подлетел листок березки, стоявшей рядом с кленом, с которого сорвался первый листок. и сейчас листок клена доволен, ведь у него появился друг, и он не один. куда ни посмотришь - всюду летят листья, переливаясь осенними красками на солнце. вот и наступил первый листопад осени. может : )!