Зробити синтаксичний розбір поданих речень за зразком У Стеблеві, де кінчається містечко, де Рось розливається з тісних берегів, є дуже гарне місце (І. Нечуй-Левицький).
Люди охоче погоджуються з тим, що твердить їх приятель, проте наперед відкидають те, про що говорить несимпатична для них особа або супротивник (І. Томан).
Місяць світив так ясно, що можна було розгледіти кожен кущик полину, який тільки й ріс тут на пересохлій землі.​

я вважаю що потрібно гарно вчитися ,щоб досягти успіхів у житті.адже всюди потрібна наука.ніде без неї не обійтись.люди які не хотіли вчитися,прогулювали школу,не робили завдання нічого в житті не   досягли.тому й нам дітям потрібно задуматись -чи хочемо ми чогось досягти? якщо   так   то нам потрібно вчитися ,вчитися і ще раз вчитися.

українці прикрашають вишиванкою: сорочки,спідниці,рушники,подушки.

зараз це не є дуже актуальним у нашому житті,так як,вишиванками майже не користують.

  колись кожен українець вмів вишивати.

на кожній вишивці різні малюнки,і в кожного своя історія.

дівчата коли виходили заміж були у вишиваних сорочках.

вишиванка-це є символ нашої україни  

так, я люблю читати книжки. чому? для мене книжка - ще джерело інформації. читання приносить мені задоволення. я вважаю, що не буває не цікавих книжок, просто не завжди читач готовий до отримання тієї інформації, яка міститься в тій чи іншій книжці.  що до мене, я люблю читати книжки про велику вітчизняну війну, але разом з тим, мені подобаються твори миколи трублаїні і олександра пушкіна. читаючи книжку, я занурююсь у  вирій подій, переживаю, , знаходжу та кохаю разом з головним героєм. інколи, після того, як книжка прочитана, я намагаюсь побудувати свою сюжетну лінію. я замислююся над вчинками героїв і думаю, як би я вчинив на їх місці.

скільки я себе пам'ятаю, стільки і дружу з денисом, якого всі друзі називають динею. мама кілька разів спробувала поправити нас: «чому диня? хоча б деня». але залишалося звичне: «диня».ми живемо по сусідству, але вчимося в різних школах і в різних класах: диня на рік старший від мене. ми ніколи не сваримося, хоча батьки час від часу намагаються то одному, то іншому навіювати, що ми не підходимо один одному. правда, так було раніше. зараз усі погодилися з цією дружбою.диня — відмінний друг, у нас спільні захоплення, нам подобаються однакові фільми, особливо мультики, але ми зовсім різні. я до дівчаток ставлюся, як і до хлопчиків, а він закоханий у сусідку галю. мені це незрозуміло, але я намагаюся робити вигляд, що все нормально. ще: диня абсолютно не любить читати і взагалі вчитися. коли підходить час робити уроки, він може заплакати. для нього що ійська, що російська, що українська — усі мови, як іноземні. а взагалі він допитливий хлопець, і з задоволенням слухає мої перекази прочитаних книг. ми обоє захоплюємося різними хімічними дослі, найчастіше потай від дорослих. одного разу під час такого досліду щось вибухнуло в руках у дині. йому дуже обпекло обличчя, довелося викликати «швидку». у лікарні довго допитувалися: «як це сталося? » і мій друг твердо відповідав: «упав ненавмисно в багаття». його дід жахливо злився: «дивися, просто як на допиті». але диня стояв на своєму. спочатку обличчя страшенно нагадувало печене яблуко, і це його дуже тривожило. але все закінчилося благополучно: обличчя стало гладеньким і навіть кращим, ніж було. а головне — диня зумів довести, що він чудовий друг. адже хто знає, як би все обернулося, коли б він видав мене і нашу справу.