Запишіть іменники у формі орудного відмінка однини. Виділіть закінчення. Зразок: Площа - площею.

Садівник, циркач, іній, вершник, журавель, соловей, плащ, ячмінь, круча, межа, сльоза, свиня, робота, рілля, сім’я, пісня, тиша, мрія, краса, долоня, лінія.

ОЧЕНЬ
))0)

Садівником, циркачем, інієм, вершником, журавлем, плащем, ячмінем, межою, сльозою, свинею, роботою, ріллям, сім'єю, піснею, тишею, мрією, красою, долонею, лінією

Не впевнена, що все правильно)

Садивник-садивником, циркач-циркачем, иний-инием, вершник-вершником, журавель-журавлем, соловей-соловьем, плащ-плащем, ячминь-ячминем, круча-кручем, межа-межою, слюза-сльозею, свиня-свинею, робота-роботою, рилля-риллею,сим'я-сим' ею, писня-писнею, тиша-тишею, мрия-мриею, краса-красою, долоня-долонею, линия-линиею.

є багато людей які уявляють ,що у них є друзі,але коли з тобою трапляється біда вони кажуть вирішуй проблеми сам.

  тому народ і каже у нашій дружбі наша сила,якщо ми будемо по справжньому дружити ,жаліти людей,виручати когость у нас буде набагато більше друзів тому.що таких друзів і шукають.але коли ви знайшли друга пам'ятайте що на вас надіються хочуть з вами дружити! наприклад у мене є подружка на яку я можу покластися її звати анічка у нас з нею багато чого спільного і ми сидимо за однею партою але колись я її майже не втратила тому,що знайшла ще друзів  з своєю подружкою майже уже й не дружила ,але одного разу мої друзі мене підвели і мене виручила анічка.відтоді я зрозуміла що потрібно свого друга завжди крепко тримати за руки.

тож поважаймо і цінуймодружбу тому,що колись у біді нам буде потрібен друг а звирнутися уже й не буде ні до кого крім справжнього друга!

за давніх-давен в ущелині ліванських гір, повз які тягнеться торговельний шлях, гніздилася впродовж кількох століть ватага розбійників. не мали вони ні доброго ремесла, ні того, що зветься домом. єдине, що передавали вони в спадок своїм нащадкам,— це злодійське, грабіжницьке ремесло, вміння відбирати золото й скарби. бо шляхом тим часто проходили багаті каравани. і хоч як охороняли купці своє добро, але злодії-розбійники щоразу перехитряли їх, бо були великі мастаки на витівки. і всяк, хто їхав сюди, страшенно боявся попастися лиходіям до рук. навіть військо самого султана не могло встояти проти знахабнілих розбишак.і ось правителі того краю зібралися, щоб вирішити, як краще й швидше приборкати ватагу.