контрольний докладний переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії в опубліцистичному стилі (за складиним планом) з використанням прикладок Софія Київська

Прокинувшись від сну, бачу, що всі здорові, у вікно світить ласкаве сонечко. 1 мені легко на душі, я щасливий. бачу неправду, бачу зло — і мені погано, я відчуваю себе нещасливим. якби всі люди на землі оновили б свої душі, стали б справедливими, чуйними — світ став би зовсім іншим. ніхто б нічого не крав, ніхто б нікого не вбивав, тільки правда йшла б попереду, а ми всі йшли б за нею. отоді я був би дуже щасливий. боляче мені, коли бачу бідних дітей та немічних старих людей. я відчуваю себе тоді нещасливим. чи багато чого людині в житті треба, щоб бути щасливою? приголубила бабуся, поцілувала перед сном — і я засинаю, і мені так хороше, відчуваю я себе цілком щасливим. бути щасливою людиною — це значить володіти щастям. а що таке щастя? щастя — це почуття повного задоволення. з цього виходить, що щастя — це стан людини. а, як відомо, стан вічний не буває. значить, повністю і завжди щасливої людини не буває. але ж іноді я відчув себе щасливим третього жовтня. у цей день я святкував свій день народження. рано-вранці по телефону мене поздоровив мій куратор. коли прийшов до колежу, то отримав багато поздоровлень і подарунків від однокласників. після колежу поїхав додому, а хата повна гостей. у цей день я отримав три телеграми — мене вітали друзі, які живуть далеко і яких я не бачив кілька років. мене поздоровляли сусіди, і я відчував у цей день той самий стан, назва якому — щастя. може, завтра, через місяць чи через рік все зміниться. але не будемо заглядати далеко вперед. я розповів про почуття щастя на прикладі одного дня. певен, що будь-яка людина гідна щастя. але воно не приходить само по собі, до нього треба вперто йти. кожна людина уявляє його по-різному. але щастя залишається щастям і його вистачить на всіх. так будьмо всі щасливі!

  сиділа марійка за уроками та й замріялася : " от якби мені чарівну ручку, яка б   вміла окрім виконування мого завдання, ще й вірші склададати. мама була би дуже задоволена. прийшла би вона з роботи, а усе вже зроблено, бо поки моя чарівна ручка робила уроки, я би з працею по дому: вимила би підлогу, посуд, нагодувала би нашу кицю мурку, та зробила улюблений матусін чай. а коли мама запитає мене, як я все встигла, я прочитаю найгарніший в світі вірш про неї. отож було би гарно! " марійка наче прокинулася від сну з посмішкою на "я ще маю час"-подумала вона. та взялася старанно виконувати уроки, потім - усе як в її мрії- матусі і зробила чай. а коли мама повернулася та запитала марусю хто це все зробив, донька згадала, що забула написати вірш, та просто вимовила: " я тебе кохаю, мамо! " а матуся сказала: я все бачу і без слів. дякую тобі! "

отож марійка вирішила, що може добре обійтись й без чарівної ручки.